Злочин та кримінальна відповідальність серед неповнолітніх

Злочин та кримінальна відповідальність серед неповнолітніх

В наш час дуже неоднозначно розглядається становище неповнолітнього в суспільстві і одним з таких моментів с особливостями кримінальної відповідальності та покарання таких осіб. У науці кримінального процесу зокрема не достатньо повно досліджений процесуальний статус неповнолітніх учасників кримінального судочинства. Хоча злочинність неповнолітніх привертає особливу увагу вчених га практиків, але лише в окремих аспектах, бо неповнолітні — це одна з найбільш кримінально уражених верств населення.

Дана робота маг на меті комплексне дослідження і узагальнення матеріалів про заходи кримінально-правового впливу, що можуть бути застосовані до неповнолітніх, а також розглянути чинне законодавство пов’язане з правами та обов’язками неповнолітніх. В практичній частини досліджувався вплив соціального середовища на розвиток злочинності серед неповнолітніх. Розповсюдження та розтлумачення такої інформації мас позитивно вплинути на самосвідомість підлітків і розширити їх правовий кругозір.

За даними юридичної бази «Ліга», що с в кожному районному відділенні міліції, був виділений перелік законів, що стосуються питань неповнолітніх, з котрими бажано ознайомишся кожному підлітку, були наведені приклади практичного застосування таких законів. Досить суттєвою є обставина збільшення на загальному фоні кількості неповнолітніх, що взяли участь у вчиненні злочинів, знизилася кількість підлітків, які вчинили суспільно небезпечні діяння до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність. До таких осіб, які не досягли віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, і які вчинили суспільно небезпечні діяння, що підпадають під ознаки діянь, передбачених Особливою частиною КК України, застосовувалися примусові заходи виховного характеру. Такими заходами с:

1) застереження;

2) обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього;

3) передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання;

4) покладення на неповнолітнього, який досяг п’ятнадцятирічного віку і має майно, кошти або заробіток, обов’язку відшкодування заподіяних майнових збитків;

5) направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує трьох років Умови перебування в цих установах неповнолітніх та порядок їх залишення визначаються законом.

Гармонічне включення примусових заходів виховного характеру, що застосовують до неповнолітніх, в теорію і практику правозастосовних відносин в цілому є одним з актуальних завдань управління процесами громадського житія в специфічній сфері попередження молодіжної злочинності.

Ці основні принципи також застосовуються відносно до неповнолітніх, але слід пам’ятати, що суб’єктом злочину є особа, яка досягла на момент вчинення злочину певного віку: шістнадцяти (загальний вік) або чотирнадцяти (знижений вік) років. Вік суб’єкта злочину виконує не лише роль критерію нижчої вікової межі, з якої можлива кримінальна відповідальність, але є обставиною, що визначає характер і ступінь суворості кримінальної відповідальності і покарання неповнолітніх, тобто осіб, які не досягли вісімнадцяти років на час вчинення злочину.

Соціальний та економічний стан нашої країни лише поглиблює проблему неповнолітніх в українському суспільстві. На даному етапі розвитку істотно послабили інститути сім’ї, її вплив на виховання дітей. Результатом цього процесу є ріст чисельності бездоглядних дітей, збільшення поширення в дитячому середовищі наркотиків, алкоголю і як наслідок, ріст злочинності.

Ось чому на порядку денному стоїть питання затвердження Указом Президента проекту Національної програми розвитку ювенальної юстиції, а це поліпшення прав і свобод дітей, що опинилися у конфлікті із законом, посилення відповідальності держави за процес їх ресоціалізації та перевиховання, підвищення правового захисту дітей, а також зменшення рецидивної злочинності.