Захист прав дитини

Захист прав дитини

В людській історії настало третє тисячоліття. Яким буде для нас XXI століття?

Особливо це хвилює тому, що в цьому столітті будемо жити ми, сьогоднішні діти. Наскільки ми готові до майбутнього життя?

Щоб побудувати щасливе майбутнє, ми повинні знати змалечку, що всі народи і всі люди рівні між собою й мають однакові права на нашій Землі.

Дитину жодним чином не можна прирівнювати до дорослої людини, у тому числі і у правових аспектах. Як і кожна людська істота, дитина від народження має права. Але вона повинна мати ще й додаткові, особливі права. Це зумовлено її фізичною, розумовою, моральною та духовною незрілістю. І для того, щоб дитина стала зрілою людиною у всіх відношеннях, їй необхідно маги певні спеціальні, додаткові можливості. Отже, права дитини — це певні спеціальні можливості, які необхідні людині віком до 18 років для існування і досягнення зрілості. Особливі права дитини — це «права росту», зумовлені її фізичною, розумовою, духовною незрілістю. Вони — особливий зріз у загальному контексті прав людини.

Зміни в суспільстві не можуть статися тільки внаслідок фактичних політичних кроків. Суспільство змінюється зсередини, а надійні зміни гарантовані тільки за участі молоді — активної, гідної, небайдужої.

Зараз проблема дитинства є найголовнішою проблемою в усьому світі, бо діти — наше майбутнє.

Тему роботи «Захист прав дитини» я обрала невипадково. Іноді мені доводилось зустрічатися зі зневажливим га гордовитим ставленням дорослих до дітей, тому в мене виникало питання: чи є в дитини особисті права? Виявилося, що це питання хвилює і багатьох моїх друзів й однолітків. Я розумію, що наша держава молода, тільки формується як правова, більшість її громадян юридично необізнані і не звикли цивілізовано захищати свої інтереси, не порушуючи права інших. Але ж як довго чекати зрушень на краще? Невже нинішньому поколінню молодих українців не судилося жити в правовій державі, а лише бути вічним її будівничим? Що нам перешкоджає скасувати протиріччя у законодавстві й нарешті почати дотримуватись його на практиці?

Моя робота складається з 3-х розділів:

  • Загальні принципи захисту прав дитини.
  • Забезпечення прав дитини в Україні і в світі.
  • Механізм реалізації прав дитини в Україні.

У 1-му розділі я досліджувала такі питання:

  • Історичний розвиток прав дитини.
  • Конвенція ООН про права дитини.
  • Право дитини на сім’ю.
  • Право дитини на освіту.

У 2-му розділі я розглянула питання:

  • ЮНІСЕФ — дитячий фонд ООН.
  • Дискримінація прав дитини.
  • Сучасна ситуація в Україні. Шляхи виходу.

2.4. Правова інформованість дітей та дорослих.

У 3-му розділі міститься корисна інформація щодо прав дитини та установ, куди їй можна звернутися за захистом. Так 21-22 березня 2001 року в Києві проводилась Перша національна конференція Змінимо світ разом з дітьми». Проведення такої конференції — один з елементів Підготовки України до Спеціальної Сесії Генеральної Асамблеї ООН. Сесія підбила підсумки останнього десятиріччя, дала оцінку виконання зобов’язань, взятих урядами країн. які ратифікували Конвенція про права дитини, визначила пріоритетні напрями глобальної політики відносно дітей. Сьогодні вже не просто змінюють світ в інтересах дітей, а йде мова про те, щоб змінювати світ разом з дітьми. Для цього треба враховувати побажання молоді та надавати їй можливість висловлювати свої думки й брати участь у прийняті і рішень, що торкаються її життя. Настав час перейти від доброчинності до визнання того, що кожна дитина, як і кожна доросла людина, має власні права.

Я переконана, що починати змінювати суспільство треба з молоді, із забезпечення прав, гарантованих Конвенцією. Таких прав, як право на вільне висловлювання своїх думок, своїх поглядів на різні проблеми, право бути вислуханим, право приймати рішення, впливати на процеси в суспільстві. Механізми для забезпечення цих прав існують не тільки в державі, айв молодіжному та дитячому оточенні — в розвитку шкільного самоврядування, залученні дітей до обговорення суспільних проблем, які безпосередньо їх стосуються. Коли, наприклад, ухвалювалося рішення стосовно проведення шкільної реформи, ніхто не поцікавився думкою школярів. Вважаю, що в цьому конкретному випадку слід було врахувати їхні побажання.

Ми живемо в період трансформації, не тільки політичної, але й культурної. Суспільна криза позначається на житті та поглядах молоді. Однак молоде покоління вже відчуло свободу — тому зміни на гірше вже не зможуть відбутися.