Загальнотеоретична характеристика ідеї суверенітету

Загальнотеоретична характеристика ідеї суверенітету, тенденції реалізації в сучасному світі

Актуальність теми дослідження. Український народ протягом своєї багатовікової історії зберігав міцні традиції державотворення, розвиток яких досяг свого логічного завершення наприкінці XX століття. У серпні 1991 року українська нація реалізувала своє невід’ємне право на самовизначення — проголосила суверенну і незалежну державу. Проте, питання, у чому саме полягає суверенітет держави, його складові і гарантії, зберігає актуальність для незалежної України. Більше того, в сучасних умовах, з поглибленням процесів глобалізації, проголошеною курсу на вступ України до певних міжнародних структур, важливо запобігти факторам, що можуть спричинити негативні зміни чи навіть втрату суверенітету держави. Саме на ці актуальні запити часу намагається відповісти автор даної роботи.

Досліджуваній проблематиці в попередні часи приділялося достатньо уваги як вітчизняними, так і закордонними фахівцями. Від Макіавеллі, Бодена та Гоббса до Й.Д. Левіна, Р.А Тузмухамедова та Л.М. Каратіетяші багато дослідників вважали за необхідне висловити свою думку з приводу поняття і сутності суверенітету, його ознак та форм реалізації, місця і значення у системі політичних та юридичних категорій. Визнаючи наявність великого обсягу накопиченої інформації з цих питань, разом з тим приходиться констатувати, що багато проблем залишилися поза належною увагою дослідників. Зокрема, не знайшли належного відображення в наукових розробках такі питання, як історичні закономірності розвитку ідеї суверенітету, фактори, що впливають на сучасне розуміння державного суверенітету, співвідношення понять «суверенітет» та «суверенні права» тощо.

На сучасному етані розвитку української держави потребують переосмислення проблеми прояву окремих властивостей державного суверенітету та його співвідношення з суверенітетом народу та нації. Ці питання особливо актуалізувалися із закріпленням Конституцією України таких визначальних засад, як пріоритет прав і свобод людини (ст. З Конституції України), суверенітет народу (ст. 5), принцип розподілу влади (ст. 6) та принцип верховенства права (ст. 8), на основі яких здійснюється організація та функціонування державної влади.

Слід також пам’ятати про те, що ідея суверенітету виникла в часи міжнародної ізоляції держав, коли надзавданням було створити власну сильну державу, яка могла б гідно протистояти будь-яким зазіханням на владу як всередині країни, так і за її межами. Але державостворюючі фактори постійно розвиваються та вимагають свого переосмислення. Сьогодні ми спостерігаємо в світі зміну базових цінностей. Ізоляціонізм не може призвести до реалізації завдань, що стоять перед сучасною державою. Демократизація та конституціоналізм, загальносвітові процеси регіональної та глобальної інтернаціоналізації та інтеграції, можлива перспектива створення в умовах нового світового порядку наднаціональних, наддержавних органів — все це вимагає нових підходів до розгляду концепції суверенітету. Особливої уваги вимагають загальносвітові процеси глобалізації, які викликають незворотну трансформацію розуміння суверенітету окремих країн у світі, в якому поступово зникають міждержавні бар’єри та кордони.

Зв’язок робот з науковими програмами, планами, темами.

Дослідження виконується відповідно до Цільової комплексної програми НАН України «Актуальні проблеми національного державотворення».

Мета та завдання дослідження.

Враховуючи актуальність дослідження та необхідність у поглибленні знань стосовно вказаних проблем, а також специфіки реалізації суверенітету в сучасній Україні. З урахуванням її прагнення до інтеграції в міжнародне співтовариство, основною метою даної роботи є концептуальне усвідомлення ідеї суверенітету, характеристика її базових елементів, дослідження закономірностей та особливостей її реалізації в умовах сьогодення.

Відповідно до мети, сформульовані наступні завдання даного дослідження:

  • проаналізувати закономірності виникнення та історичного розвитку ідеї суверенітету;
  • розкрити зміст первинних та сучасних концепцій суверенітету;
  • дослідити вплив загальносвітових процесів глобалізації на теорію і практику суверенітету;
  • проаналізувати співвідношення категорій «суверенітет» та «суверенні прав»;
  • зробити теоретичні висновки, екстраполювати їх на політико-юридичну практику в Україні.

Об’єктом дослідження є суверенітет як політико-правова категорія.

Предметом дослідження виступають загальнотеоретичні проблеми становлення, розвитку та реалізації суверенітету в сучасних історичних умовах.

Методологічна основа дослідження.

При дослідженні предмету роботи автор виходив перш за все з законів та категорій діалектики, котрі дозволили розглянути категорію суверенітету як динамічне явище, що постійно поповнюється елементами якісно нового змісту, змінює обсяг та форми свого прояву протягом історичного розвитку.

З огляду на багатоаспектність проблеми, автор спирався також і на інші, загальнонаукові та спеціальні, засади та підходи, серед яких провідне місце посідають: системний, історико -генетичний. структурно-функціональний та формально-догматичний метод, методи компаративного аналізу, емпіричного узагальнення, моделювання та абстрагування.

Так, наприклад, історико-генетичний метод використовувався насамперед під час аналізу закономірностей виникання перших теорій суверенітету в європейській політико — правовій думці та їх поступової теоретичної га практичної трансформації; формально — догматичний — при узагальненні виявлених закономірностей, метод компаративної о аналізу — при виявленні загальних та особливих рис у первинних та новітніх моделях державного суверенітету.

Таке поєднання різного характеру і рівня методологічних засобів й зумовило своєрідність дослідження.

Нормативну базу роботи складають Конституція України, закони, підзаконні нормативно-правові акти, міжнародна судова практика та міжнародні документи — у межах досліджуваних питань. Об’єктом аналізу були також вже не чинні правові акти, що відображають становлення суверенної української держави.

Наукова новизна дослідження полягає у системному політико-правовому аналізу теорії і практики суверенітету в контексті актуальних проблем, що постали перед Україною та міжнародним співтовариством на сучасному етапі історичного розвитку. У ході дослідження одержано результати, що мають наукову новизну:

продемонстроване послідовне розгортання ідеї суверенітету, яка розвивалася поетапно у такому напрямку: «суверенітет держави» — «суверенітет народу» — «суверенітет нації»;

зроблено висновок про те, що суверенітет не слід розглядати як невід’ємну ознак)’ держави, оскільки історично держава виникає не як суверенна організація влади; суверенітет — це історично обумовлена політико-юридична властивість сучасної держави;

до основних факторів, що спричиняють зміну сутності суверенітету держави, віднесено такі чинники, як: — розвиток форм правління; — децентралізація та деконцентрація державної влади; — розвиток форм державного устрою; — розвиток права як загально соціального явища; — розвиток міжнародного права; — розвиток прав людини; — поглиблення загальносвітових процесів глобалізації;

обґрунтовано положення про те, що навіть за умов всеосяжної світової глобалізації держава зберігає суттєві важелі впливу на інших суб’єктів, (як національних, так і міжнародних) і не втрачає свого суверенітету;

Теоретичне значення отриманих результатів полягає у тому, що сформульовані в роботі ідеї, положення і висновки розширюють обсяг вітчизняних наукових знань про одну з найважливіших для існування держави категорій, доповнюють ряд розділів загальної теорії права та держави, політології, історії політичних і правових вчень, деякі розділи конституційного та міжнародного права.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що фактичний матеріал роботи може бути використаний у науково-дослідній сфері для подальшого опанування питань, пов’язаних з функціонуванням сучасної держави і розвитком державності в цілому, з визначенням правового статусу народу та нації, з реалізацією їх суверенних прав. їх можна використовувати в законотворчій діяльності, у роботі органів виконавчої влади, для написання і викладання нормативних і спеціальних курсів у вузах, у процесі підготовки і навчання кадрів державних службовців, правознавців, політологів. Результати дослідження можуть бути використані при аналізі політико-правової ситуації в Україні, прогнозуванні перспектив подальшого розвитку Української держави.

Структура роботи. Специфіка проблем, що стали об’єктом даного дослідження, їхня різноманітність зумовили загальну логіку і структуру роботи. Дослідження складається із вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи становить ЗО сторінок. Список використаних джерел включає 27 найменувань (2 сторінки).