Загальнообов'язкове державне соціальне страхування

Загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття

Загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття — система прав, обов’язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Основу страхового соціального випадку в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування складають соціальні ризики, які традиційно в міжнародній та національній практиці прийнято означати як «безробіття» та «часткове безробіття». Страховими соціальними випадками в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття є: 1) складний юридичний факт: втрата заробітної плати або інших передбачених законодавством України доходів внаслідок втрати роботи з незалежних від особи обставин; реєстрація особи в установленому порядку як безробітної; готовність та здатність особи приступити до підходящої роботи; реальність пошуку роботи, 2) часткове безробіття особи.

Правовідносини загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття охоплюють два види правовідносин, які є не тотожними за правовою природою. 1) щодо збору страхових внесків та акумуляції коштів соціальним страховим фондом (власне страхові); 2) щодо надання матеріального забезпечення та соціальних послуг (соціально-забезпечувальні). Відповідно суб’єкти загальнообов’язкового державного соціального страхування вступають у правовідносини не одночасно У власне страхових відносинах беруть участь страховик та страхувальник.

Страхування на випадок безробіття фінансується за рахунок внесків, які зазвичай солідарно сплачують роботодавці та працівники, при можливій участі держави у формі внесків за певні категорії працівників або дотацій за рахунок загальних податків; передбачає обов’язкову участь найманих працівників; внески акумулюються у спеціальному фонді, за рахунок якого сплачується певний вид соціально-страхової виплати чи послуги; надлишок коштів у фонді, які не використані для виплати соціальних виплат, інвестуються для отримання додаткового доходу; особисте право на соціальну виплату гарантується наявним обліком внесків без застосування процедури перевірки доходів або нужденності; розмір внеску та виплати часто залежить від того, скільки застрахована особа заробляє або заробляла раніше.

Особливістю суб’єктного складу правовідносин із загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття є те, що поряд із застрахованими особами правом на матеріальне забезпечення, а отже уповноваженим суб’єктом можуть виступати також незастраховані особи Соціально-страхова правосуб’єктність має похідний характер; вона логічно є наслідком трудової або ж цивільно-правової правосуб’єктності громадян.