Язичництво і християнство

Язичництво і християнство: конфлікт чи злагода

У липні цього року (2008р) відбулися урочистості, присвячені 1020 річчю хрещення Київської Русі. Київський патріархат не вважає 1020-річчя хрещення Русі ювілеєм, та святкував цю дату, аби виправити несправедливість 20-річної давності, коли основні заходи 1000 літнього ювілею проходили у Москві. Тож як, де і коли хрестилася Київська Русь? У що вірили наші пращури до прийняття православ’я? Які звичаї, обряди, свята збереглися до нашого часу, а які вже давно забуті? Ці та інші питання я розглядала у своїй роботі.

У даній роботі я досліджувала вірування наших предків слов’ян, які с величезним культурним прошарком, що представляє інтерес для мистецтвознавців, етнографів і істориків, вплив якого важко переоцінити на подальшу долю нашої держави. Також я розглянула етап переходу від язичництва до християнства, вплив цих релігій одна па одну. Я дотримуюся думки багатьох учених-істориків, що православ’я, перетворилося в симбіоз Візантійського християнства и Слов’янського язичництва. Язичницькі погляди зоставалися народною вірою впритул до XX ст.. незважаючи на тисячолітнє панування християнської церкви, та все ж ухвалення християнського віросповідання по східному, «грецькому» обряду стало тим вибором стародавньої Русі, який на тисячоліття вперед зумовив її духовний, культурний розвиток і багато в чому. місце в політичній системі європейських країн.