Язичницькі вірування стародавніх слов'ян

Язичницькі вірування стародавніх слов’ян після офіційного прийняття християнства

Актуальність даної роботи полягає в тому, що християнізація Древньої Русі булла Дуже довгим і болісним процесом. Проте воно мало дуже велике значення для подальшого розвитку держави. Воно ідеологічно закріплювало єдність країни. Завдяки цьому, створювались умови для співробітництва з країнами Східної Європи в політичній, культурній, торгівельній галузях на основі спільних духовних та моральних принципах.

Введення християнства — це проблема, яка заслуговує уваги та всебічного дослідження істориків. Актуальність її вивчення в наші дні особливо виросла в зв’язку з тисячоліттям хрещення Стародавньої Русі.

Метою моєї роботи г дослідження проявів язичництва після офіційного прийняття християнства, насамперед за археологічними пам’ятками — функціонування язичницьких святилищ, поховального обряду, поширення різноманітних оберегів серед населення, а також виявлення причин цього, закономірностей у розповсюдженні християнства протягом Х-ХІІІ ст.

У цей період характерною рисою життя населення Древньої Русі був релігійний синкретизм, тобто співіснування двох релігій — язичництва та християнства. Це було закономірним явищем, оскільки з прийняттям християнства мав змінитися сам світогляд, її ставлення до світу та свого місця в ньому. Така зміна світосприйняття не могла відбутися раптово, мав пройти якийсь час.