Якби не ти, не я, не було б весілля

Якби не ти, не я, не було б весілля

Сьогодні в селах Золочівського району і селищі Золочів відбувається повернення та зацікавленість молоді до традиційного весільного обряду. Нами під час етнографічних експедицій були зібрані та зафіксовані матеріали весільної обрядовості, і на наше щастя, ми мали змогу зустрітися із знавцями стародавніх весільних обрядів.

Мета моєї роботи полягає виявленні, дослідженні обрядів, які збереглися на території селища Золочів та селах Золочівського району Харківської області. Своєю задачею вважаю: визначити місце народної обрядовості в сучасному житті суспільства, з’ясувати якими обрядами та традиціями доповнюється весільний сучасний ритуал, зафіксувати весільні обрядові дійства мого краю.

Практичне значення дослідження бачу в тому, що матеріали і висновки роботи можуть бути використані у викладанні курсу історії рідного краю в школі, при створенні Робіт, навчальних посібників з етнографії та історії рідного краю, а також у подальшій Розробці цієї проблеми.

Весільна обрядовість досліджувалася в різні часи і достатньо поглиблено.

З часом найбільших перетворень зазнав передвесільний цикл обрядів. Так від реформаторів ми дізналися, що одним із цікавих явищ були вулиці. З’ясувалось, що шлюбний договір, який у давнину був обов’язковою частиною перед весільної обрядовості, У другій половині XX століття утратив свій сенс через те, що шлюб позбавився економічного розрахунку, звільнившись від вирішальної волі батьків. Останнє «означилось на зміні форми сватання, яке перетворилося на знак поваги до батьків та старших. Сучасне сватання і зараз відбувається в домі нареченої, куди приходять батьки молодого, щоб познайомитися зі сватами та «благословити молодих». Підтримується звичай традиційного обміну хлібом на знак згоди нареченої та її батьків. Особливе місце у весільній обрядовості займає хліб. Ним освячуються всі весільні дії: з ним запрошують на свята, зустрічають і проводжають наречених до шлюбу, обдаровують гостей.