моє найкраще село

Я хочу, щоб завжди жило моє найкраще село!

Свою науково-дослідницьку робочу я присвятила історії рідного села П’ятигорське. вона мас назву «Я хочу, щоб завжди жило моє найкраще? село! » Впродовж роботи над цією темою я прагнула прослідкувати за історичним розвитком маленького села, показати, як разом з Україною воно переживало різні часи, що випадали на долю всього людства

Актуальність теми мого дослідження пов’язана з відродженням села, зі змінами у житті мешканців села. Вони мають право знати власну історію, пам’ятати імена тих. хто жив і працював у П’ятигорському заради його блага, хто захищав його у боях війни

Краєзнавча робота полягала у зборі матеріалів про село. Я намагалася використати найрізноманітнішу літературу, книги про воєнні роки, спогади ветеранів війни, очевидців голодомору, аби потім представити все у вигляді повної розповіді про село.

Робота складається із вступу, чотирьох розділів, які в свою чергу поділяються на підрозділи, та висновку В першому розділі я намагалася зробити загальну характеристику П’ятигорського: показати фізико-географічне положення та кліматичні умови, розповіла легенду про виникнення назви мого села та познайомила з першими згадками про нього

У другому розділі описується життя села та його мешканців в період Великої Вітчизняної війни, громадянської війни, Голодомору 1932-1933 років В третьому розділі я дослідила післявоєнне будівництво села та колгоспу Велику увагу я приділила людям, які залишили свій внесок у розвитку села, назвала імена трудівників нашої птахофабрики; її керівників, надала доволі детальну інформацію про роботу «Курганського бройлера». Також у цьому розділі я упом’янула героїчний інтернаціональний подвиг нашого односельця Болюри Василя Миколайовича у Афганістані.

1 у заключному розділі я описала сучасний вигляд П’ятигорського. яке нині відродилось, доволі гарно виросло з культурної точки зору, відбудувалось і дає змогу вірним чином виховати молоді покоління, створюючи необхідні для розвитку умови, за що його мешканці не залишають його, пам’ятають і піклуються про нього. Таким чином, дослідивши роботу, я прийшла до висновку, що історія мого села нерозривно пов’язана з історією нашої держави. Я вважаю, що досліджувати історію свого села необхідно і, навіть, є нашим обов’язком, для того, щоб знати, як і чим жили наші попередники, знати і пишатися їх іменами. Бо ж недаремно говорять, що той, хто не знає свого минулою, не вартий і майбутнього.