Вплив типу сім'ї на гармонійний розвиток дитини

Вплив типу сім’ї на гармонійний розвиток дитини

Проблеми сім’ї вивчали здавна. В соціологи існує ряд теорій стосовно вивчення сімї.

До середини XIX ст.. шлюб та сім’я розглядалися як незмінні інститути, що створені положень Біблії. Визначний внесок у становлення і сторичного підходу до питання

сім’ї належить швейцарському історику Й.Я.Бахофену.

В кінці XX ст.. з’явився соціобіологічний напрям в соціології, представником якою російський вчений Ю.С.Новоженов. Серед представників функціональної теорії сім’ю намагалися аналізувати Т.Парсонс і К.Девіс. Особливе місце серед соціальні,’ теорій займає психоаналітична теорія 3.Фрейда.

Сім’я є найголовнішим соціальним інститутом суспільства і являє собою складний соціальний феномен, який регулює поведінку людини за допомогою особливої системи ролей, норм, організаційних форм.

Саме в сім’ї і через неї здійснюється включення людини у свідоме суспільне житія у ній вона формується і прагне знайти духовну і матеріальну підтримку. Стійкість сім’ї грунтується на потребі людини у відтворенні життя, вихованні дітей, догляді за старими батьками.

Функції сім’ї досить широкі. Не можливе успішне існування сім’ї без дотримання кожним її членом моральних норм і без духовного спілкування.

Особливого значення в сучасних умовах набуває політика держави стосовно сім’ї, коли сім’я відчуває на собі вплив значних змін, які мають болісний та суперечливий характер. Державна політика стосовно сім’ї представлена в різних документах, зокрема таких : Сімейний кодекс України, програми «Діти України», «Національна програма планування сім’ї», «Українська родина». Існують різні види соціальної допомоги сім’ям з дітьми.

Другий розділ нашої роботи — соціологічне дослідження, яке розпочато із вироблення програми. При складанні програми ми скористалися рекомендаціями, що містяться у посібниках. Програма мас чітку структуру і складається з 2 частин методологічної та методичної.

У першій частині програми визначено тему, мету дослідження та його основні завдання; визначено об’єкт та предмет дослідження; здійснено інтерпретацію основних понять та сформульовано гіпотезу.

Тема дослідження «Вплив типу сім’ї на розвиток дитини».

Ціль; встановлення причин, котрі викликають недостатню увагу батьків до житія дітей.

Об’єкт дослідження — учні 9 класу Вовчансько-Хутірської ЗОНІ, а предмет стан взаємодії членів сім’ї учнів 9 кл.

Гіпотеза дослідження : дітям, які живуть у повних сім’ях приділяється більше уваги та рівень взаємодії між членами родини вищий. Шляхом анкетування, опитування учнів було виявлено наступне. У 9 класі навчаються 23 учні, із них у сім’ях, де є батько и мати, тобто повних, живуть 74% учнів, 26% — у неповних. 23% дітей із повних сімей батьки приділяють належну увагу (допомагають у навчанні, відвідують батьківські збори, проводять з дітьми вільний час). А в неповних сім’ях 55% дітей наділені увагою одного з батьків. 66% дітей з неповних сімей разом з родиною проводять дозвілля, відвідують цирк, зоопарк, інше. А з повних сімей лише 41% дітей проводять вільний час з родиною.

Проаналізувавши питання конфліктів у родині, отримано слідую41 результати. 17% дітей з повних сімей вважають свою родину конфліктною, а дітей з неповних сімей виявилося 33%. Отже, гіпотеза, яку ми висували перед початком дослідження, не підтвердилася. Виявилося, що у 9 класі дітям, які живуть у неповні сім’ях, приділяють батьки більше уваги і рівень взаємодії у цих сім’ях вищий.

Познайомившись з умовами життя сімей дев’ятикласників, можна зробити висновок, що лише у 35% сімей діти отримують повноцінне виховання. З різних причин батьки не виконують своїх обов’язків по відношенню до своїх дітей. Причини різні: наприклад, велика зайнятість, низький культурний рівень, нерозуміння важливої

Роботу з батьками слід диференціювати. Благополучним сім’ям потрібна конкретна допомога з боку педагогічних працівників в залученні дітей до гурткової роботи, участі в конкурсах. Форми роботи з кризовими сім’ями повинні бути зовсім інші, підвищувати у батьків почуття відповідальності за виховання дітей можна таким чином відвідувати родини, проводити бесіди, анкетування, залучати до участі у громадському житті школи. Використання диференційованого підходу, ефективних форм і методів у роботі з батьками забезпечить значний успіх у справі виховання та навчання дітей.