Вплив Леся Курбаса

Вплив Леся Курбаса на розвиток театральної справи Харкова

Сьогодні, коли починає відроджуватися національна свідомість українською народу, розуміння свого минулого і бережне ставлення до української культури особливо актуальним є питання витоків і коренів українського театру.

Дослідження створення і діяльності українського театру «Березіль» у XX столітті є дуже актуальним, бо підіймає питання сьогодення. Театр Т.Г.Шевченка привертає увагу багатьох глядачів, котрі цінують театральне мистецтво там, що всім знайомі театральні вистави набувають нового, незвичайного вигляду. Класичні твори режисери бачать по-новому, вносячи в них елемента сучасності. Все частіше підіймається питання повернення театру Т.Г.Шевченка його дійсної назви – «Березіль».

Сьогодні національна свідомість є дійсністю, і важко уявити, що ще на початку XX століття вона тільки набирала обрисів. Культура є складним суспільним феноменом, який відіграє і продовжує відігравати величезну роль у життєдіяльності людини, це не тільки досягнення минулого, — вона багато в чому визначає сьогодення та навіть майбутнє людства. Вивчення історії національної культури допомагає патріотично виховувати особистість, підвищує її культурний рівень.

Не дивлячись на те, що багато науковців присвятили не одну працю творенню театру «Березіль», залишається ще багато невирішених, дискусійних питань.

Структурно робота складається з двох розділів, вступу, висновків та списку використаних джерел та літератури.

1920-ті роки стали періодом надзвичайного підйому української культури і зокрема українського театру. Це був час інтенсивних пошуків і знахідок, дійсного новаторства. Деякі автори навіть називають цей період культурною революцією або Відродженням.

Театр став спадкоємцем кращих традицій національного театру, був представлений творчістю кращих діячів сценічного мистецтва й живим словом класичної української драматургії. Реформатором українського театру став Олександр Степанович Курбас. Це була людина, яка завжди рухалась у загальноєвропейському фарватері. Курбас ввів український театр у вік XX і збагатив цей вік своїм мистецьким внеском. Театр Курбаса піднімав культурність країни, був там центром, де вироблялась жива мова, він був культиватором мови. Український театр став рупором, трибуною, а, крім того, театр був організатором емоцій, був настройщиком глядача до висоти: бадьорості, активності ентузіазму, устремління в майбутнє, рішучості. І в цьому була його найголовніша відповідальність. Необхідно відзначити, що 20-і роки стали періодом надзвичайного підйому українського театру, часом інтенсивних пошуків і знахідок, дійсного новаторства. Вистави Леся Курбаса відігравали неабияку роль для українського театру взагалі. Що л стосується харківського періоду, то запам’ятався і перемогами і поразками. У цей час він шукає визначення творчого методу керованого ним театру «Березіль». На першому місці для нього завжди залишались вимоги ідейної виразності, масштабності громадської думки у кожній постановці. Разом із Кулішем, без якого не можна уявити постанови театру, Курбас більше домагається духовної інтимності, людського тепла. Він експериментуй з освітлення, декораціями, музикою. Віддаючись справі повністю, працюючи навіть поза межами театру, трупа «Березіля» досягає приголомшливих висот, відкриває нову сторінку в театральній справі. Сторінку цікаву, незвичну, живу.

Але поступово часи змінилися. Систематично руйнуючи майже всі ознаки автономії України, Сталін домагався перетворення її лише в адміністративну одиницю Радянського Союзу. І всі, хто стояли на цьому шляху, підлягали негайному знищенню. Головною мішенню стала українська інтелігенція, особливо та, яка активно брала участь у національних урядах, а також науково-культурна еліта. Трагічна доля великого майстра була вирішена.

Отже, оцінюючи та підсумовуючи організаторську, творчу, педагогічно-виховну й наукову діяльність театру «Березіль» і його керівництва, слід визнати, що історичне значення внеску цього колективу в розвиток театральної естетики й організаційних та художніх форм величезне. Мистецьке Об’єднання «Березіль» одне з найперших надало приклад якісно нової організації театральної справи. Неоціненне значення має також започаткування «Березолем» вивчення театральної творчості, організація музею сценічного мистецтва. Застосувавши аналітичне ставлення до основних принципів режисерської й акторської творчості, керівництво «Березоля» зуміло створити свою естетично-театральну систему, яка дала змогу колективу вписати в історію української театральної культури цілу низьку вистав непересічної ідейно-художньої цінності, а іноді й шедеврів, де правда життя була піднесена театром до вершин художнього узагальнення. Мистецьке Об’єднання «Березіль» створило свою школу акторської й режисерської майстерності, пройшовши яку, піднялася на творчі висоти ціла плеяда видатних акторів та режисерів, що плідно працювали на ниві української сценічної культури впродовж багатьох наступних десятиліть, передаючи свій досвід і навчаючи майстерності не одне покоління молоді. «Березіль» у своїй діяльності приділяв увагу пошукам і вихованню драматургів, що сприяло активізації драматургічної творчості. Творча спадщина Олександра Степановича Курбаса відіграла величезну роль в діяльності професійного театрального мистецтва в Харкові.