Вплив діяльності керівника колгоспу імені Ордженікдзе Г.С. Могильченка на соціальну сферу села

Метою моєї роботи було: дослідити роль Г.С. Могильченка як керівника колгоспу у покращенні добробуту людей, впливу його діяльності на соціальну сферу села, розкрити найкращі людські якості на основі спогадів тик, кому довелося бути поряд із ним.

Для досягнення поставленого завдання я провела анкетування серед тих, хто знав, працював, жив поряд з Г.С.Могильченком, опрацювала матеріали з газет, журналів та книг, що висвітлювали діяльність керівника колгоспу, використала архівні матеріали краєзнавчого музею села Катеринівка, взяла інтерв’ю в очевидців, використала відеоматеріали Центральної студії документальних фільмів СРСР, які були узагальнені При створенні документального фільму «Спогади про Г.С.Могильченка ».

У головній частині я розкрила нелегкий життєвий шлях Григорія Сергійовича Могильченка, починаючи з 1929 року, звернула увагу на становище села у роки голодомору 1932-1933 року га роль керівника у недопущенні голод}’ і як наслідок — виключення його з партії.

1941 рік — рік початку Великої Вітчизняної війни. Голова колгоспу зробив все, щоб не дісталося ворогу нічого: за Волгу відправив хліб, худобу, техніку.

Повоєнні роки були важкими, навіть у мирний час від нерозірваних мін гинули люди. Григорій Сергійович проявив батьківське піклування до сиріт Зіни та Лариси, мати яких загинула у полі під час прополки пшениці; не допустив він і смертей від голоду 1946- 1947 років у селі. Сам він попав під підозру Лазара Кагановича за нібито неправильну сівбу зернових, але від своєї методики сівби не відмовився. У 1948 році був удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці з врученням Золотої Зірки і ордену Леніна.

Щорічно зростали у колгоспі врожаї, заробітна плата, змінювався на краще добробут селян. У 1950 році був збудований цегельний завод для потреб села. І знову нагорода — вдруге удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці з врученням Золотої Зірки і ордену Леніна.

Особливо помітні і відчутні зміни сталися наприкінці 60-х на початку 70-х років XX століття. У 1967 році запрацювало шкільне містечко на 1036 місць, інтернат — на 250 учнів. їдальня, в якій харчувалися діти безкоштовно, а через два роки гостинно розкрив двері дитячий комплекс на 230 місць, перебування дітей у ньому також було безкоштовним. 1972 рік-збудована лікарня на околиці села, яка невдовзі стала районною. Ще одна хороша справа була здійснена Григорієм Сергійовичем Могилі, газифікація села у 1974 році. Стала до ладу АТС на 200 номерів. Держава високо оцінила працю керівника: Два ордени Леніна, дві Золоті Зірки Героя Соціалістичної Праці, орден Трудового Червоного Прапора, орден Жовтневої революції, орден Дружби народів та інші нагороди.

Звичним для катеринівців стало наявність автомобілів, мотоциклів, велосипедів, гостей із-за кордону, хоч у сусідніх селах не було такої техніки в такій кількості.

Таким чином, соціальна сфера села змінювалася на краще з кожним роком. Односельці пам’ятають його мудрість, працьовитість, справедливість, доброту, порядність, бажання прийти на допомогу як дорослим, гак і дітям.