Вища технічна освіта

Вища технічна освіта Наддніпрянської Україні в другій половині XIX- на початку XX століття

В другій половині XIX — на початку XX століття внаслідок низки прогресивних реформ в країні спостерігається стрімкий розвиток виробництва. Засновувались нові крупні підприємства і заводи, розвивалися нові промислові регіони України. Усі ці процеси вимагали і одночасно сприяли розвитку системи спеціальної освіти, що могла б підготувати кадри в необхідній кількості для обслуговування та керівництва. Вітчизняній промисловості на кінець XIX століття відчутно бракувало місцевих фахівців високого рівня. Майже третина всіх інженерів на виробничих підприємствах були іноземцями.

Першим серед технологічних інститутів на території України був заснований у 1885 році Харківській технологічний інститут імені Олександра III.

Харківський технологічний інститут було відкрито у складі двох відділень: механічного та хімічного. Термін навчання тривав п’ять років з розподілом на п’ять річних курсів відповідно. До вступу приймали чоловіків, що мали вищу освіту або атестат зрілості чи свідоцтво про закінчення гімназії, реального училища та іншого середнього навчального закладу Вступні іспити рекомендувалось проводити у серпні з шістнадцятого по двадцять дев’яте число включно. Число місць було обмеженим. В разі коли число абітурієнтів було занадто

Навчальний план Харківського технологічного інституту передбачав вивчення наступних предметів: богослов’я, вища математика, начертальна геометрія, теоретична механіка, фізика, хімія, астрономія, фізіологія рослин, мінералогія, географія, геодезія, будівельне мистецтво га архітектура, прикладна механіка, теоретична побутова машин, механічна та хімічна технологія побудова машин, статистика, бухгалтерія, іноземна мова, креслення та малювання.

В Харківському практичному технологічному інституті на той час працювали відомі професори та вчені: В.І. Альбицький, В.Ф. Гербурт-Гейбович, В.С. Кнабб, П. Копняєв, Г. Лотишев, А. Лідов, І. Осіпов, В. Тир та інші.

У зв’язку з розвитком виробництва, впровадженням нових технологій, машин, Ужиткувань, вітчизняна промисловість погребувала значної кількості фахівців високого Рівня технічної підготовки. В 1898 році був відкритий Київський політехнічний інститут.

У своїй структурі Київський політехнічний інститут містив чотири відділення: Мімічне, механічне, інженерне та сільськогосподарське.

До вступу в Київський технологічний інститут приймали осіб з атестатом про вищу освіту, або тих, хто склав пів курсові іспити на фізико-математичному факультеті Університету.

На кожному відділенні викладались свої спеціалізовані дисципліни: на Механічному — машинобудування, механічна технологія; на інженерному – технологія будівельних матеріалів, геологія, геодезія, будівельне мистецтво; на хімічному — ботаніку, хімічну технологію, металургію. Тут працювали на той час видатні учені Е. Патон, К. Деменгьєв, А. Ступін, Р. Савельєв, В. Зелінський га інші.

Кінець XX століття став часом бурхливого розвитку Криворізького залізорудного і Нікопольського марганцевого районів. Внаслідок цього було прийнято, рішення про відкритої в Катеринославського гірничого інституту 1 вересня 1899 року.

До вступу в Катеринославський гірничий інститут приймали юнаків з атестатом, випускників гімназії чи училища.

В ході навчання в Катеринославському гірничому інституті студенти вивчали: богослов’я, вищу математику, гірничозаводську механіку, фізику, електромеханіку, хімію, мінералогію, геологію, геодезію, гірничу справу, збагачення руд та кам’яного вугілля, маркшейдерське мистецтво, будівельне мистецтво, металургію, технічну механіку, креслення, геометрію, гірничозаводське господарство, гірниче законодавство, технічний переклад з однієї з іноземних мов, надання першої допомоги при нещасному випадку.

Тут працювали відомі вчені того часу: І.Лебедсв, Л.Іванов, П.Соболєвський. М.Федеров, П.Рубін та інші.