Виникнення і історія с. Мохнач

Виникнення і історія с. Мохнач Зміївського району (XVII — XIX ст.)

Дослідження історії сіп і міст України набуває важливого значення в питанні збереження культурно-історичних надбань та вирішенні соціальних питань. Особливого значення така робота має для населених пунктів, що перебувають на межі зникнення. Тому наша робота є особливо актуальною, бо присвячена вона історії села Мохнач Зміївського району Харківської області з унікальним істерико археологічттим та етнографічним комплексом зі стародавнім городищем на його території і, яке маг цілий ряд соціально-економічних проблем що потребують негайного вирішення. Дана робота стала наступним етапом в дослідженні історії села Мохнач і явилася результатом участі нашої групи в дослідженнях Середньовічної археологічної експедиції ХНГГУ ім. Г.С. Сковороди та проведення власних історико — краєзнавчих походів.

Задачами даної роботи є відтворення історії с. Мохнач у ХУІІ-ХVIII ст. з метою активізації руху за створення місцевого краєзнавчого музею. Важливим етапом в краєзнавчій роботі є дослідження джерельної бази з історії с. Мохнач. Саме дослідження

XIX ст., фрагментарні археологічні розкопки 50-х-60-х років, систематичні сучасні дослідження та краєзнавчо-етнографічні походи учасників групи «Чайка» показали, що село Мохнач є видатною археологічною, історико-етноірафічною та природно — ландшафтною пам’яткою Харківщини, яка заслуговує на гідну охорону та дослідження і збереження її скарбів.

Аналіз писемних джерел та зібраних матеріалів народних переказів показали наявність декількох версій походження назви села. Це версії фольклорного, топонімічного, одеоматичного та лінгвістичного характеру.

Досліджуючи пам’ятки ХУІІ-ХУІІІ ст., які були добуті в результаті краєзнавчих походів та археологічних розкопок ми зробили висновок, що особливості та різноманітність асортименту та декорування кераміки, відсутність сюжетного малюнку, типового більш складного «коврового» орнаментування та поливи на кахлях дає можливість припустити, що подібний кружальний посуд, стінні пічні кахлі були виготовлені у місцевому гончарному осередку першими поселенцями, які з’явилися в цих краях в сер. XVII ст.

Вивчаючи традиції житлобудівництва козацького періоду, ми зазначили, що Слобожанщина, як окремий регіон України, має свої особливості будівництва, використання матеріалів. Цьому спряли особливості природно-географічних, соціально — економічних та історичних умов регіону. Археологічні, краєзнавчі та етнографічні матеріали, що підлягали нашому дослідженню підтверджують ці висновки.

Історія села Мохнач це свідчення трагічних подій, які обпалили й інші селища Зміївіцини. Спустошливі напади татар ще з XVII ст., неврожаї та голод у XVIII ст., епідемії холери, дифтериту, черевного тифу у XIX ст. змушувала населення села залишати мальовничі рідні куточки та переселятися до сусідніх селищ.

В 1877 р. в селі Мохнач, в одній з селянських хатин по вул. Озірній провів літо видатний російський художник І.Ю. Ренін. Результатом плідної роботи художника стали написані в той сезон етюди «Донець», «Хатинка лісника», «Бакша», «Хатка», «Коза на луках», «Село Мохначі під Чугуєвом», «Парубок з Мохначів», «Залізне джерело».

Таким чином, проведена нами робота має стати не тільки науковою основою краєзнавчих експозицій, але й привернути увагу місцевої та районної влади до проблем села.