Вавилони в середньовічних пам'ятках східної Європи

Вавилони в середньовічних пам’ятках східної Європи

Робота присвячена «вавилонам», піл якими розуміють давні зображення вписаних один до одного квадратів та прямокутників і чотирма лініями, що поєднують середини сторін цих фігур. Такі знаки в Східній Європі поширились в IX ст. і вживались до XII ст.. Зазвичай такі знахідки вимагаються згідно 5 основних версій перша з них виникла більше 100 років тому. Річні дослідники вбачали в вавилонах дошки для гри «-вітряк»: знаки власності (таміні; сакральні знаки: архітектурні креслення чи їх відображення (знаки мудрості архітекторів); знаки кордонів земельних ділянок.

Внаслідок розподілу зображень за хронологічними періодами виявилося, що в ранньому середньовіччі (IX — XI ст.) вавилони є характерними для праболгарських племен: ареал поширення зображень (від Дунаю до Волги) співпадає з ареалом розселення цих племен. Вавилони у степового населення співпадали з планами святилищ та моделлю побудови світу, тому зображення вписаних квадратів наділялися сакральною (магічною) силою.

Після деякої перерви у поширенні знаків, що було викликано зміною етнокультурної ситуації в Східній Європи (к X — сер XI ст.), вавилони поширюються в північноруських землях XII — XIII ст. Виявлені аналогії на дерев’яних виробах свідчать, що зображення (менш акуратні) є залишками запозиченої з Західної Європи гри «тавлеї» (яка пізніше отримала назву «вітряк») Таким чином, культурні зв’язки між населенням різних історичних етапів меншими, ніж здавалося раніше.