Унормування інституту шлюбного договору в українському законодавстві

Унормування інституту шлюбного договору в українському законодавстві

У повсякденному житії подружжя укладають різноманітні правочини, серед яких безоплатні договори становлять лише частину. Зважаючи на це, цілком виправданими видаються законотворчі зусилля останнього часу, спрямовані на значне розширення диспозитивних засад регулювання майнових відносин подружжя, надання особам можливостей щодо самостійного визначення своїх майнових інтересів за допомогою договорів.

Шлюбний договір може розглядатися як згода наречених або подружжя щодо встановлення майнових прав та обов’язків подружжя, пов’язаних з укладанням шлюбу, його існуванням та припиненням. Це самостійний вид подружніх договорів, що входить у структуру договірного режиму майна подружжя і має всі ознаки цивільно-правового правочину.

Право на укладання шлюбного договору мають особи, що подали до РАЦС заяву про реєстрацію шлюбу (наречені) та які зареєстрували шлюб (подружжя). Шлюбний договір може бути укладено до або під час шлюбу.

Шлюбним договором регулюються лише майнові відносини подружжя, встановлюються їхні майнові права та обов’язки. У шлюбному договорі не можуть регулюватися особисті немайнові відносини подружжя.

У шлюбному договорі можуть визначатися майнові права та обов’язки подружжя як батьків. Шлюбний договір не може зменшувати обсягу прав дитини і ставити одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище. За шлюбним договором не може передаватися у власність одному з подружжя нерухоме майно та інше майно, право на яке підлягає державній реєстрації.

Основним змістом шлюбного договору є встановлення правового режиму майна подружжя. Сторони вправі включити до шлюбного договору умови щодо порядку користування житлом. У шлюбному договорі можна вирішити питання про надання. Утримання одному з подружжя незалежно від тих умов, що передбачені законом.

Шлюбний договір укладається у письмовій формі. І нотаріально посвідчується у порядку, встановленому законодавством про нотаріат. Представляється неможливим. Укладання шлюбного договору через представників.

Припинення шлюбного договору може відбуватися у формі відмови від такого договору, розірвання шлюбного договору або визнання його недійсним.

Насамкінець слід зауважити, що нині в Україні укладається дуже мало шлюбних договорів. Пояснити це можна низкою причин як суб’єктивного, так і об’єктивного характеру. Але укладання шлюбного договору слід розглядати як ознаку цивілізованості суспільства. тому що цей правовий інститут представляє собою засіб превентивного правового захисту та охорони майнових прав не тільки подружжя, але й їх дітей.