Український філософ Григорій Сковорода

Український філософ Григорій Сковорода і Слобожанщина

Історія постійно ставить перед людиною проблему переборення часу злитися з ним. І зникнути разом так само безслідно, як з’явилася, або змінюючи його, переборюючи стереотипи, випереджаючи свій час, вирватися із тенет повсякдення і тоді, вона (людина) належить нащадкам, стає безсмертною.

З глибин віків до нас доходять імена тих, хто поборов свій час: Піфагор, Сократ, Плутарх, Сенека, Платон, Мікеланджело, Шекспір, Шевченко, Франко. І поряд з ними і Григорій Савич Сковорода — великий просвітитель, поет, філософ, оригінальний і незалежний мислитель, який своєю філософською думкою і самим способом життя піднімається над нашою багатостраждальною землею, закликаючи до порозуміння, що утвердження людини в її правах на щастя , на свободу і незалежність.

Тому саме в часи розбудови молодої незалежної держави філософське вчення Г.С.Сковороди є як найактуальнішим. В них розкривається сутність людини, сенс її життя, шлях досягнення людського щастя. І тільки тоді, коли вона пізнає себе, годі вона зможе змінити довколишній світ і віднайти шляхи та засоби оздоровлення суспільства. А суспільство, держава, за його переконаннями, мають бути у внутрішній гармонії, діяти злагоджено, як годинниковий механізм.

В його особі поєднались особливе чуття правди і краси з невгасимим пломенем думки, що яскраво підкреслює незвичайну широту цієї людини і філософа. Він обрав собі ті життєві стежки , на які кликало його власне серце, сповнене великого любов’ю до рідного народу, чутливе до радості і болю. Великий український філософ, письменник, просвітитель «монарх в миру», невтомний мандрівник пройшов пів Європи і край від Петербурга до Азова. Ставши зрілим майстром для завершення свого філософського вчення він вибирає Слобожанщину. Де ще і коли чути було про мислителя, який би протягом чверть століття з такою завзятістю мандрував по улюбленому краю? Ті місця, де він народився, де він вчився були такі ж прекрасні. Сам філософ пояснював перевагу за повітря і воду Слобожанщини. На погляд автора, тут були причини більш серйозні і глибокі. Теорія «трьох світів», викладена в трактаті «Потоп зміїний», говорить, що всі світи зіткані з добра і зла. Та, напевне, добра десь більше, ніж зла. І він вибирає Слобожанщину.

Написані, Сковородою в Бабаях «Байки Харківські» та «Сад божественних пісень» мають число 30. А може це не число? 30 — це знак трьох світів 6 великий, або космос, малий — мікрокосмос, або людина, і третій — символічний, або Біблія. Ці ти світи разом — коло. Якщо один випадає — розпадуться й інші. Наявність цих трьох складових частин теорії побачив філософ у нашому краї.

Другу складову частину цієї теорії — людину — представляє сам Сковорода. Його філософська позиція органічно пов’язана із життєвим шляхом. Він започаткував особливий тип українського інтелігента. Йдеться про інтелігента, та не як представника інтелектуальної праці, а про людину, що є носієм певної морально — духовної настанови. У цьому розумінні інтелігент — це людина, вищим законом буття якої є не задоволення біологічних потреб, не служіння певним інтересам конкретних соціальних угрупувань, а моральний канон, що спирається на вимоги сфери духовності як простору для самореалізації себе як Людини. Г.С.Сковорода жив на зламі двох великих епох: зникнення культури українського бароко і ліквідації політичної спадщини Гетьманщини. Україна втрачала державність, свою освіту, мову, почалося закріпачення селянства.

Світ, в якому жив Г.С.Сковорода, був занадто прагматичним. Втрачалася мрія — головна частина українського менталітету, закодована в мові, у природних явищах — у шелесті дубів і осокорів, у хвилях моря та щебетанні ластівок, а іноді від задубілих від важкої праці руках батьків, чи першому плачу дитини. Григорій Савич носив цю мрію по українських хатах і залишив нам цілий Сад Божественних Пісень, в яких втілив свою мрію і закодував та сховав від очей імперських лакеїв усіх рівнів і посад, які й досі нічого не знаходять і не знайдуть у цих величних Піснях. Тому сьогодні, на думку автора, є політики, які не хочуть повернення мови на рідну землю, бо разом з нею відродиться мрія, яка робить людину людиною. В цьому сенс творчості Г.С. Сковороди має велике значення.

Філософія Сковороди не виникла на голому місці, а мала своїх попередників, де досить важко встановити хто був першим, а хто наступним, бо часто визнання першості проводиться приписування одному надбань інших. Попередниками Сковороди, ідеями, під впливом яких він формувався як мислитель, були традиції давньоруської доби, високий філософський професіоналізм К. Гранквіліона-Ставровецького, сучасники мислителя і його безпосередні вчителі М. Козачинський. Г Кониський, інокультурні впливи — антична філософія, зокрема стоїцизм, німецький містицизм. Якщо розглядати творчість Сковороди як «веселіє», «гру» серця, то він справді зіграв немало ролей — старця, Варсави, Мейхарда, зробив із свого життя свою філософію . втілив філософію у своє життя як спосіб реалізації практичної дії щодо утвердження власних ідеалів. Саме в цьому велич Сковороди як мислителя, яка не потребує ні підтвердження, ні спростування. Він користувався популярністю й повагою серед усіх верств населення за сміливість думки , щирість почуттів, відвертість у пошуках питання про істинний сенс буття, побожність, ученість без чванливості та «обходження без лестт». Праш Сковороди переписували й розповсюджували далеко за межами України.

Етико-філософська система поглядів філософа світової слави Григорія Сковороди нагадує духовну комет), яка втягнула в ослаблений абсолютизмом організм українського суспільства гуманістичні цінності національної цивілізації та світової філософської культури. Його оригінальне філософське вчення стимулювало новий етап відродження і розвитку української культури і мистецтва

Дух Сковороди витає в космосі безмежних ідей, а світ похмурий він освітив духовною ясністю, магією розкошування народженої вільної думки. І ми морально зобов’язані вслухатися в його заповіти і жити сьогодні за його величавим посланням:

«Знайдімо нове серце Одягнімося в одежу нових нетлінних надій, в нутро братолюбия. Тоді нам все живе просвітлиться, весь мир заграє…».

Григір Савич Сковорода — мислитель і письменник, просвітитель і гуманіст — був однією з найкрасивіших постатей в українській культурі минулого. Його життєвий і творчий шлях досліджували зарубіжні і вітчизняні науковці, йому присвячували свої твори письменники і поети, художники і скульптори.

Автор опрацювала наукову літературу Харківської державно) наукової бібліотеки ім. В.Г. Короленка, фонди Харківського історичного музею та літературно — меморіального музею в с Сковородинівка, побувала в Покровському монастирі, на місці, де стояв Харківський колегіум, в якому працював Г.С.Сковорода. На основі вивченої літератури автор склала карту мандрівок Григорія Сковороди по Слобожанщині.