Українська ментальність

Українська ментальність

З давніх-давен народ паш над усе цінував віру, честь, хліб і сіль, рідний дім, материнську любов, совість, серце, добро і правду. Українці попри всі життєві дороги залишалися біля рідної домівки, сім’ї, якщо не в реальному житті, то в думках. «І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм…» , — писав своє послання Великий Кобзар. 1 це — велика мудрість роду людською, бо саме так давні слов’яни сприймали свій рід, свою родину. Без минулого немає сучасності, а без сьогодення не буде майбутнього. Тому наші пращури у Великі свята і будні перш за все шанували померлих родичів, згадували у молитвах, ставили їм їжу па покуті, просили Бога дарувати дітей, щоб передати їм свої здобутки, щоб не перервався рід людський. Які вони є — сучасні українці? Чи сильно відрізняються від своїх пращурів? Якщо ні, то чи можемо ми спрогнозувати, якими вони будуть і чи будуть взагалі? За якими ментальними ознаками українця впізнають у світі?

Над цією роботою ми працюємо другий рік. Написано главу «Українська ідея» розширено глави «Філософія серця», «Софійність світу». Роботу оздоблено сучасними прикладами.

Метою своєї робота ми ставимо складання соціального ментального портрету українця, який був, є і буде, спробуємо спрогнозувати його на майбутнє із погляду соціально-історичної, етико-культурної укоріненості в побуті.

Виходячи з мети роботи, ми ставимо перед собою такі задачі:

  • виявити обставини, в яких започатковувалась українська ментальність;
  • з’ясувати умови зберігання українства впродовж віків;
  • простежити тяжіння духовного, психічного життя українців до ментальностей інших народів, націй;
  • розкрити архетипи української ментальності.
  • вивчення загальнолюдських надбань у сферах культури, мистецтва, науки на матеріалах краєзнавчого музею.
  • з’ясовувати, в чому полягає національна ідея.

Акцентуємо увагу на те, що в роботі ми не ставимо за мету глобальне дослідження менталітету, цього не дозволить формат праці, наш маленький досвід.

Ця робота допоможе мені і моїм одноліткам радше зрозуміти самих себе, усвідомити, що ми належимо до народу неоколоніальної країни, яка має величезні традиції.

Ця тема — чи не найактуальніша тепер, коли йдеться про націю, яка опинилася на межі вимирання, чого не було за всю її багатовікову історію.

На жаль, спеціальної наукової літератури, де б теоретично була представлена історія української ментальності, як єдиний цілісний процес, не існує, як не існує професії «менталітетнолога». Ми будемо керуватися дослідженнями і культурології, психології, історії українського народу, теологічним дослідженням, газетними публікаціями та художньою літературою.

На майбутнє ми плануємо розширити роботу, дослідити напрямки ментальності, духовні абсолюти. Вона вже частково оприлюднена в «Збірнику наукових праць» Харківського національного педуніверситету ім. Григорія Сковороди («Тема української ментальності у роботі краєзнавчого музею Козацької слави», історія та географія. Випуск 25-26, X.: — с.242-244)

Менталітет — це еволюційно та історично сформована структура, яка визначає рій почуттів, думок, поведінки, що формує систему цінностей і норм життя як окремої людини, так і певних націй, народів, суспільств.

Саме в цьому ключі будемо досліджувати проблему. Справжнім враженням для людства стало відкриття Мезинської та Трипільської культур, Кам’яної могили, вік яких сягає 22 тисячоліть. Знайдено 20 алфавітів, ноти та музичні інструменти з мамутових кісток, більше 20 зображень тризуба, навіть чашечка для парфумів із соку лілії, сільськогосподарські календарі, посуд, зброя. Чи були люди тієї доби праукраїнцями, з’ясовують науковці. Ми ж робимо висновок про рій почуттів, поведінки тих людей: вони були представниками високої культури, співучими, освіченими, вошами.

Відкритий простір степу. Немає гір, моря. Жити тут було не небезпечно, бо незахищений простір стає ареною кривавих подій. Але населення степу ніколи не знало рабства, воно завжди обирало собі князів, гетьманів. Ми вважаємо, що саме степ став основним чинником, що формував ментальність українців. Як вижита? Треба пристосовуватись до сусідів, десь схитрити. якось сховатись, щоб «Моя хата — скраю», або виступити у відкритій боротьбі. Навіть їжу українці обирали таку, щоб не забрали мусульмани-сусідів.

Ментальність степового народу мало змінювалася впродовж віків. Степ стає символом, образом України, він відкарбувався па нашому державному прапорі. Цьому степу зародився тип флегматика, співака, мислителя і поета. І саме за цими ознаками українця знають у світі. Музичний народ-філософ змінював орала на шаблі, якщо насувалася біда. Українська ментальність тяжію ж до східної, так і до західної культури, і оця багатовекторність заважає сьогодні країні рухатись. Ментальність правлячої верхівки, де були і є постійні чвари (що підтверджують літописи, художні твори), завжди відрізнялася від народної.

Розглянувши та проаналізувавши історіографічну, художню літературу, використавши відомий обсяг наукових джерел з проблеми, що досліджується, нами були зроблені наступні висновки: На формування української ментальності великий вплив мало   географічне положення України, відсутність перепон (тори, моря), наявність

безмежного степу в оточенні ворожих племен, держав, каганагів, посполитств тощо. Свій край треба було захищати або пристосовуватися жити поруч з непрошеними сусідами.

Своєю ментальністю український народ тяжіє як до східного взірця, так і до західного. Це волелюбний, спокійний, розсудливий, толерантний народ — філософ. Але якщо на рідний дім насувається біда, народ здатен змінити орала на шаблі, волів на танки і постати грізною силою. Ментальність простих українців відрізняється від правлячої верхівки. Обрана народом (віче, вибори президента, гетьмана), ця влада через свої чвари, бажання влади скоро втрачає довіру людей.

Основним архетипом української ментальності є архетип серця. У зв’язку з цим націю ще називають жіночого типу, толерантною. Аби уникнути непотрібних чвар з сусідами нація виробила свою лінію поведінки.

Національний архетип софійності світу сформувався в умовах становлення українства, пройшовши шлях від поганства до християнства, чітко не усвідомлюючись, зворотно впливав на всі сфери життя нації, яка приборкувала степ і розбудовувала державу. Українська ментальність довгострокова, принаймні вона не змінювалася впродовж тисячоліть. З великою вірогідністю можна стверджувати, що у майбутньому вона не зміниться.

Невизначеність спільної ідеї, неясність у векторі руху призводить до непорозумінь у суспільстві.

Відповідь на питання, чи буде нація взагалі з огляду на її ментальність, дав ще у середині XIX століття совість українців Великий Тарас. Так, наша країна переживає тяжкі часи, нас стає менше з кожним днем на одну тисячу. За рік це складає стільки, скільки живе людей в місті Полтаві. Але маємо надію, що нація відродиться, знайде свій шлях, що «вороженьки згинуть, як роса на сонці», і в Україні І буде син, і буде мати, І будуть люди на землі.