Укладання трудового договору

Укладання трудового договору

Право на працю є основним конституційним правом громадян України. Воно проголошене ст. 43 Конституції України, визначається за кожною людиною і становить собою можливість заробляти на життя працею, яку людина вільно обирає або на яку погоджується.

Україна вступила на шлях ринкових перетворень. Нові відносини потребують нових форм правового регулювання. Регулювання соціально-трудових відносин в нових умовах, забезпечення захисту трудових прав потребують прийняття нового Трудового кодексу України. В сучасний час відносини в галузі праці регулюються великою кількістю нормативно-правових актів. Не всі вони добре відображають ринкові процеси, які народжуються і переживають період свого становлення. Останнім часом зростають порушення трудових прав громадян.

В умовах становлення ринкових відносин в Україні необхідно провести радикальні Реформи трудового законодавства. Актуальною є розробка концепції розвитку трудового законодавства України в умовах формування ринкових відносин.

Переважна більшість громадян влаштовуються на роботу, укладаючи трудовий Договір. Трудовий договір впливає на динаміку трудових відносин, породжуючи їх, змінюючи чи припиняючи. Він визначає і обсяг кореспондуючих прав та обов’язків сторін (виконувати роботу, виплачувати заробітну плату), регулює поведінку роботодавці при здійсненні трудових відносин.

В сучасний час становлення ринкових відносин в Україні — нові умови виз нові тенденції в трудовому договорі. Намітилося два напрямки.

По-перше. Поява ринку праці, збільшення кількості безробітних — претендентів на вільне місце — змінило соціальне положення роботодавця та робітника. Це проявляється в тому, роботодавець став значно сильніше диктує свої «правила гри».

По-друге. Велика частина трудових відносин здійснюється без їхньою юридичного оформлення, що характеризується розширенням прав роботодавця та обмеженням трудових прав робітників.

Юридичні гарантії діють лише в загальній системі економічних, політичних соціальних гарантій. Лише нормально функціонуюча економіка, нормальна діяльність підприємств, наявність реальних робочих місць здатні кардинально змінити ситуацію.

Сторонами трудового договору виступають роботодавець і робітник. На стороні роботодавця виступає власник або уповноважений їм орган або фізична Особа (ст.21 КЗОТ).

Сукупність умов, які визначають взаємні права і обов’язки сторін, становлять зміст трудового договору. Сукупність умов, які визначають взаємні права і обов’язки сторін, становлять зміст трудового договору.

Якщо умови трудового договору, передбачені сторонами, погіршують становище працівника порівняно з чинним законодавством, то такі умови є недійсними (ст. 9 КЗпП). Умова, що погіршує становище працівника, проводиться у відповідності із законодавством з умовами, що відповідають законодавству про працю.

Соціально-економічні зміни, що відбулися в нашій державі протягом останніх років, суттєво вплинули на розвиток трудового договору та трудових правовідносин.

Серед правових гарантій забезпечення реалізації права на працю заборона необґрунтованої відмови у прийняти на роботу. Так, не можна вважати нормальною ситуацію, що у законодавстві не закріплено поняття необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу.. Підгримую висловлену у науковій літературі пропозицію про необхідність закріплення заборони необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу на конституційному рівні.

Сучасні умови характеризуються, з одного боку, демократизацію правового регулювання в сфері застосування праці, зростанням договірного регулювання взагалі, з іншого — розвитком підприємництва, зростанням кількості малих підприємств, переважно недержавної форми власності, що призводить до втрати одної важливої традиції — додержання законодавства про працю, зниження рівня правої культури.

Розвиток підприємництва, особливо дрібного, має не тільки позитивні моменти (створення додаткових робочих місць, можливість реалізувати конституційне право на підприємницьку діяльність тощо), а й негативні, оскільки саме в цьому середовищі проявляється ігнорування елементарних норм трудового права, в тому числі при прийнятті на роботу.

На теперішній час трудовий договір може бути укладений в усній та письмовій формах. Крім того має місце ще один спосіб укладання трудового договору. Відповідно до ст.. 24 КЗпП України, трудовий договір вважається укладеним, якщо наказ (або розпорядження про зарахування робітника на роботу) не виданий, але робітник фактично був допущений до роботи.

На мій погляд, укладення письмового трудового договору шляхом підписання його сторонами документу під такою назвою або укладання усного трудового договору  робітником заяви про прийняття на роботу та накладенням резолюції власника про прийняття не колива загального правила, вихідного з ст.. 24 КЗпП України, відповідно до нього договір повинен вважатись укладеним тільки з моменту винесення наказу про прийняття на роботу або фактичного допуску до роботи.

Необхідною умовою є дотримання законності трудових відношення, забезпечення реалізації громадянами конституційного права на труд правильне застосування законодавства про трудовий договір всіма підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами.

Соціально-економічні зміни, що відбулися в нашій державі протягом останніх років, суттєво вплинули на розвиток трудового договору та трудових правових відносин.

Для реалізації права на працю треба створити відповідні умови. Право на зайнятість та право вільно обирати працю має бути гарантоване, але не у вигляд гарантованого надання роботи.

Таким чином, я вважаю, що трудове законодавство треба постійно вдосконалювати з метою стабілізації в подальшому трудових правовідносин, укріплення правових гарантій охорони права на працю громадян України.