Топоніми Первомайщини

Топоніми Первомайщини в контексті історичних та ландшафтних особливостей

Первомайський район як і раніше представляє собою білу пляму в історії Харківщинознавства Археологи й історики обійшли нашу батьківщину стороною. Головним джерелом для вивчення краєзнавства в школах району залишається книга «Історія міст і сіл України, Харківська область». Тому я вирішила досліджувати історію свого краю. Тема мого дослідження: «Топоніми Псрвомайщини в контексті історичних та ландшафтних особливостей».

Головними чинниками виникнення назв географічних об’єктів є: людина та її ім’я; ландшафтні особливості.

Територія Первомайського району протягом тисячоліть була ареною різних історичних подій, соціальних зрушень.З IX по XII століття тут відзначені стоянки кочових слов’янських племен. Тут проходив кордон Київського князівства на схід від половців, на південь від хазар і печенігів. Через сгепи проходили шляхи грабіжництва них народів, які турбували слов’янські князівства. Нинішня територія нашого район) до XII століття належала Київському, а згодом Переяславському й Чернігівському князівствам Велика територія на вододілі рік системи Дону й Дніпра перетворилася після монголо-татарської навали в малонаселений край — Дике поле. В ХУ-ХУІ століттях кримські татари скористалися ослабленням південних кордонів Російської держави. Основним і найбільшим був Муравський шлях — «шлях крові , «шлях татарський», що проходив через Миронівку й Єфремівку. Тут в Єфремівці татари проклали відгалуження Ізюмського шляху, що мав напрямок на Олексіївку, а потім на Лебелинку й ізюм. Це був другий татарський шлях, по якому вони робили спустошливі набіги на схід. До найбільш стародавніх назв у нашій місцевості належать гідроніми (назви водоймищ і річок), які пов’язані з історією інших народів, що жили свого часу па цій території: Серека (я перекладі з татарської — болотна ріка, а за іншою версією на території Первомайщини поширеними були дерева сімейства розових, що згодом зникли внаслідок господарської діяльності людини), Верхній Бишкин (з тюркської п’ять тополь, п’ять рукавів), Верхня Орілька (крива, звивиста річка або урочище біля води), Новобереиькс. Заснування слободи Береки нерозривно пов’язане з будівництвом на Слобожанщині нової Ізюмської межі з валами й засічними лініями, яка захищала територію, яку освоювала Московська держава У 1675 році починається велике заселення українцями, щоб припинити просування татарських орд. Із Дніпра сюди прибули запорізькі козаки, які ретельно заохочувалися за вірність російським государям. Таким чином, із цього часу ріка Верека стає прикордонною рікою Російської держави. Ліворуч розташовуватися Слобідські полки й землі, що належати скарбниці, а праворуч — кримським татарам. Указом царя від 27 квітня 173! року запропоновано було будувати укріплення, які перетворилися в Українську прикордонну укріплену лінію — лінію оборони територій південних кордонів Російської держави довжиною 285 кілометрів, від Дніпра до Сіверського

Дінця у формі напівлуги. По нашому району вона мас напрямок від Сфремівки до Михайлівни. по ріні Берека. Найбільше знамення приділялося Сфремівській й Олексіівській фортецям, через які і проходили Муравський й ізюмський шляхи Велике значення мали Михайлівська й Слобідська (Булацелівка) фортеці. Ці топоніми є назвами -присвятами. Сфремівська фортам названа на честь генерал — майора Данила Ефремовича Ефремова. Олекспвська і Михайлівська фортеці названі на честь святих Олексія та Михайла, Л за іншою версією назву Олексіївській фортеці дана Анна Іоанівна на честь брага Олексія Михайловича.

Ці фортеці Указом віз 19 березня 1736 року були заселені жителями Курської Орловської, Тамбовської. Воронезької й Калузької губерній. З 1770 року, Муравський шлях і Українська лінія втратили своє військове значення у зв’язку зі спорудженням Дніпровської лінії південніше на 170-180 кілометрів, тому що кордони Російської держави розширилися до Азовського моря. Наступним етапом в історії Первомайшини було внутрішнє розселення селян, коли, оселившись у полкових місцях, переселенці через якийсь час знову перебиратися вже у внутрішні землі слобідських полків.

В Первомайщині переважна більшість населених пунктів ономасгичіюго характеру. Такі топоніми називаються аптропсгтопошмами. Тут ми знаходимо близько двох десятків назв, що походять від імен та прізвищ та родових прізвищ: Біляївка. Булацелівка, Грушнне. Дмитрівка. Сфремівка, Зеленівка. Караченців. Кашпурівка. Кігггівка, Киселі. Краснопавлівське. Крюкове. Лнхачове, Лозівське, Макснмівка. Марївка, Миколаївка, Миронівка, Петрівка Ржавчик, Сумці, Тимченки, Шевченкове, Щульське. Кілька назв утворені додаванням прикметника новий до антропотопонімів: Нова Семенівка, Новоєгорівка

Довгий час більша частина земель пустувала й лише після 1821 р. почалося їхнє поступове населення через недостачу земель у Валківському повіті за розпорядженням урядового Синоду. Біографія міста Первомайський, а також і ГІервомайського району пов’язана з будівництвом наприкінці 60-х років дев’ятнадцятого століття залізниці що проходила по старому Муравському шляху. Села відносилися до 2-го округу Змієвського повіту . Наслідком приходу до влади більшовиків стало скасування приватної власності на землю, її муніципалізація (передача в розпорядження місцевим радам), розподіл поміщицьких земель. Неподалік від селища Лихачовс бішкінські селяни створили хутір «Первое мая». Бишкииці заснували хутори Карачинців, Водяне, а беречани — Червоний Жовтень, Високий, Новий світ, Червоне Знамено, сфремівці — хутір Паризький. Вони створювали товариства, комуни. Назви населених пунктів Первомайшини, що виникли в 30 х роках свідчать про формування культової ідеології.

Село Суданка було засновано в 1924 р. групою переселенців-бідняків з Ізюмського району. Лексема «Суданка» с абревіатурою, яка російською мовою розшифровується — «Союз Украинской Артели Незаможного Крестьянского Актива».

Топоніміка оперує різними принципами, різними підходами до номінації географічних об’єктів: за характером рельєфу, ландшафтом, формою (Високе, Задорожнє. Закутнівка. Крутоярка. Роздолля), за поширенням рослин (Рокитне).

Безсумнівно, пропоноване дослідження не претендує на повноту охоплення і всебічність висвітлення життєдіяльності ГІервомайського району. Проведене дослідження вказало на не достатню вивченість проблеми і потребує більш глибокого, фундаментального вивчення архівних матеріалів щодо історії Первомайшини, Підготовлена робота стане в пригоді вчителеві і школяру, всім, хто не байдужий до історії рідного краю.