Територіальна організація закладів охорони здоров'я

Територіальна організація закладів охорони здоров’я України

Охорона здоров’я населення України виступає однією з найважливіших проблем саме через складність демографічної ситуації, особливо туберкульозу, ВІЛ/СНІДу наркомани, алкоголізму, різкого зростання рівня спадкових хвороб (генетичних). Для вирішення таких гострих проблем необхідне покращення та вдосконалення як самої системи оборони здоров’я, гак і територіальної організації закладів охорони здоров’я. Покращення закладів системи охорони здоров’я необхідне як на державному рівні, так і на регіональному, субрегіональному та локальному рівнях, які є базовою ланкою у цій системі.

Дослідження закладів медичної системи окремого регіону, як і в цілому країни дозволяє виділити вузлові проблеми для окремих територій, запропонувати конкретні заходи покращення медико-демографічної ситуації.

Об’єктом дослідження виступають заклади охорони здоров’я. Предметом — особливості територіальної організації закладів охорони здоров’я України. Мета дослідження — розкрити особливості територіальної організації закладів охорони здоров’я та провести аналіз сучасного стану медичної допомоги населенню.

Завданнями, що були поставлені для вирішення мети, були: розглянути понятійно термінологічний апарат; проаналізувати теоретичні засади та методику дослідження територіальної організації закладів охорони здоров’я; дослідити територіальну організацію закладів охорони здоров’я України; визначити перспективи розвитку та шляхи оптимізації територіальної організації закладів охорони здоров’я.

В ході дослідження роботи були застосовані методи дослідження: структурний, системний, формалізації, математико-статистичний, порівняльно-географічний, картографічний, історичний, класифікації, моделювання.

Система охорони здоров’я України є багатоукладною і складається з 24,2 тис. закладів та установ системи Міністерства охорони здоров’я (в тому числі 16,2 тис. фельдшерсько-акушерських пунктів), а також 198 відомчих лікарняних закладів та 3475 закладів недержавних форм власності. Організація медичної допомоги як в країні в цілому, гак і в розрізі окремих адміністративних районів та окремих поселень ґрунтується на єдиних принципах. Вона підпорядкована етапності у діагностиці захворювань та ступневості в обслуговуванні та лікуванні населення.

Аналіз компонентної структури системи охорони здоров’я свідчить про наявність диспропорцій у розвитку окремих компонентів. Так, згідно нормативів, що містяться У Державних будівельних нормах України ДБН-92 у областях України має місце великим дефіцит потужностей амбулаторно-поліклінічної мережі, забезпеченість якою повніша становити не менше 260 відвідувань у зміну на 10 тис. жителів, лікарняної мере)», забезпеченість якою повинна становити не менше 135 ліжок на 10 тис. жителів.

Для покращення територіальної організації закладів охорони здоров’я потрі°не створення оптимальної системи надання лікувально-профілактичної допомоги, яка свідчить про доступність і якість основних видів медичних послуг відповідно до базового стандарта якості загальнодоступної медичної допомоги. З цією метою необхідно провести реструктуризацію галузі на основі науково обґрунтованих потреб міського та сільського населення у різних видах медичної допомоги, пріоритетного розвитку такої допомоги на засадах сімейної медицини (загальної практики), а також реструктуризацію стаціонарної та спеціалізованої допомоги, упорядкування мережі лікувально-профілактичних закладів.