Свято-покровський монастир міста Харкова

Свято-покровський монастир міста Харкова: історія і сучасність

Перша Харківська фортеця побудована в 1856 році. У середині її кварталів розміщувалися невеликі двори з житловими будинками Значну частину займала площа, на якій розташовувався головний храм міста Успенська церква.

У Харкові, що був у той час прикордонним містом, зведення Покровської церкви не було випадковим. Цей акт символізував надію городян на заступництво і захист Божої матері в умовах постійної загрози ворожого нападу.

Доля Покровської церкви в перші десятиліття XVIII ст.. складалася не дуже вдало. Після перебудови фортеці та її розширення, церква виявилася на території цитаделі. Частина парафіян, що складала прихід церкви, переселилася в приміські слободи Відповідно до опису 1724 року, Покровська церква була найбіднішою. До неї була приписана усього лише одна вулиця Пищальчина (87 дворів).

Існування в Харкові училищного монастиря і колегіуму в XVIII ст. мало надзвичайно важливе значення для розвитку науки, культури, мистецтва Східної України і підготувало фунт для відкриття в 1805 році першого на Україні Харківського університету.

Монастир завжди був осередком культурних і, насамперед, релігійних цінностей. Багато культових предметів служили зразками високого мистецтва. Так, на престолі Покровського храму була встановлена в 1847 році позолочена гробниця «величезних розмірів», виконана у вигляді ротонди на чотирьох колонах. Під її покровом розміщувалася труна Господня, по сторонах якої на п’єдесталах були розташовані гвангелісти. У монастирі зберігалися стародавні Євангелія XVII — XVIII ст. у срібних окладах, прикрашені емалевими медапьйонами найтоншої ювелірної роботи.

У XVIII — XIX ст. монастир став місцем поховання багатьох людей того часу. Розташована під Покровським собором крипта стала своєрідним пантеоном, де були поховані члени династії харківських полковників Захаржевських, рід Квіток, з яких вийшов відомий харківський письменник Г Квітка-Основ’яненко. У 1843 році тут був похований герой Вітчизняної війни. У 1812 році генерал від кавалерії, донський отаман граф В.В Орлов-Денисов.

Після встановлення Радянської влади на Україні, монастир був у 1922 році закритий. Його приміщення були передані різним організаціям, а в Покровському соборі в 1932 році почав діяти антирелігійний музей.

Наприкінці 1983 року головою Харківської єпархії, тоді архієпископом, владикою Никодимом, було поставлене питання про відродження Свято-Покровського монастиря І нарешті 8 квітня 1990 року відбулося освячення і перша служба в Покровській церкві, а 14 жовтня 1990 року уперше за довгі роки було урочисто відзначене престольне свято Покрова Пресвятої Богородиці, на якому почесними гостями були знані ієрархи православної церкви — митрополити Володимир і Леонтій, єпископи Симон і Нифонт.

Монастир що знову стає духовним вогнищем краю поповнюється й унікальними святинями. Так у серпні 2001 року у дарунок монастирю. Високо преосвященним Владикою Никодимом був переданий безцінний духовний скарб — кивот зі святими мощами і каменями зі Святої Землі, серед яких Частина Животворящого Древа Господнього, Камені зі святої гори Голгофа, гори Синай, Труни Господня, гори Фавор, Труни Божої Матері, камінь «сорокоднєвної молитви».

Божим благословенням Свято-Покровський монастир відвідують великі православні Святині. Так, 11 серпня 2002 року весь православний народ благоговійно зустрічав Почаївську Чудотворну ікону Божої Матері Нескінченною чередою протягом багатьох днів з любов’ю і вірою в заступництво Цариці Небесної приходили люди до благодатної ікони, одержуючи допомогу га зцілення.