Священні тварини та рослини давніх слов'ян

Священні тварини та рослини давніх слов’ян

Наші предки, ще до того як стали поклонятися богам, поклонялись різним тваринам, птахам та рослинам, тобто в них був розвинутий тотемізм та культ рослин. В кожного племені був свій тотем, кожне плем’я мало свого покровителя від якого воно походило: чи від ведмедя, чи від вовка. Вони вірили, що якщо вони будуть поважати священну тварину, не будуть їсти її м’яса, не вбивати її, хоч так було не завжди, то предок захистить їх. Віра у тотеми зберігалася дуже довго навіть після приходу християнства, не зважаючи на заборону поклонятися тваринам. І навіть у наш час присутні відголоски цієї віри у казках, билинах, легендах, обрядах тощо. По ним вчені намагаються зрозуміти суть поклоніння тваринам. Виявили, що народна творчість відображає світогляд давньої людини про священні тварини та рослини.

Одним з найяскравіших слідів поклоніння тваринам є віра в перевертнів. У фольклорі ми часто зустрічаємося з тим як головний герой (героїня) перекидаються у різноманітних тварин або рослини: ведмедя, лебедя, будь-якого птаха, вовка, жабу, яку-небудь квітку або дерево. За народними легендами чаклуни перекидаються у вовків, за казками юнак або дівчина перетворюються у тварину або рослину .

Зазвичай назви тварин були настільки священними, що їх заборонялося вимовляти, тому деякі вчені вважають що справжні назви деяких тварин не збереглися до нашого часу.

Отже, як ми бачимо, поклоніння тваринам, тобто тотемізм, та культ рослин присутні давнім словенам. Вони вбачали в тваринах, птахах та рослинах своїх покровителів і кожному з них були властиві якісь чудодійні сили, кожен мав свій символ, був провісником якоїсь долі. Наприклад, темними птахами були ворон, який накликав лихо, а так само гриф (грифон), що харчується падлом, вважався прикметою близької смерті, сова, що раніше називалася «серин», передвіщала сум, тугу, хвороби. Навпроти, орел був символом перемоги, сокіл давав силу, молодецтво, владу. Стрижа почитали, як птаха, що стриже небо, що дає шлях першим дощам. Уважали, що кулик приносить ключі від весни. А от лебідь означав образу: білий лебідь — легку образу, чорний лебідь — чорну образу, заздрість. Що стосовно тварин до ведмідь — був володарем лісу, вовк — всезнаючим, корова — захисницею, кінь — супутником людини, олені — примножувачі здобичі, змії — охоронці дому та провісники дощу.

Пізніше в міфології з’явилися казкові птахи: Гамаюн — віщюючий, мудрий птах, що розповідає про минуле; Алконост — світлий птах, що несе радість; Сирин — темний птах, що передвіщає близьку смерть Зображували цих птахів з людськими (жіночими) обличчями й пташиними тілами. Смсаргл, собака з крилами — охороняючи посіви. Ящір — володар підземелля, який проковтує сонце.

Не аби яку роль відігравали рослини у житті давніх слов’ян Як реальні, так і міфічні Рослини зцілювали і захищали людей від нечисті, ворогів або лиха, хвороб, супроводжували людину під час свят та обрядів. Наші предки поклонялися як різноманітним травам та квітам, гак і деревам. Особливу пошану мати дуб та береза і поклоніння ним збереглося на тривалий час, навіть після приход)’ християнства. Такі міфічні рослини, як цвіт папороті, зазвичай мали чудодійну силу, могли допомогти знайти скарб, зцілити людину, знайти злодія. Звичайні рослини використовувались як ліки, пов’язувались із різноманітними духами та потойбічним світом, мали чудодійні властивості, захищали або допомагати коїти лихо. Дерева були заступниками, зцілювати людей, захищати, допомагати знайти злодія, проте деякі з приходом християнства стати вважатися проклятими і домом для нечистої сили.

Отже, давній слов’янин вважав, що всюди довкола нього розлита божественна сила вона живе в плескоті вод, у шелесті листів, у пташиному гомоні, у передвесняних подихах

Землі. Давня людина почувала близькість носіїв цієї сили, спілкування з ними — деревами квітами, птахами, тваринами наповнювало його впевненістю в тому, що вони беруть участь у його земних справах у турботах. Проте з приходом християнства багато тварин, що раніше були священними, стали вважатися уособленням зла. Проте, стара віра, постійно нагадувала про себе.

Легенди пов’язані з тваринами християнізувалися, гак само, як і обряди присвячені рослинам,стали носити християнський характер. У тих легендах ,де раніше з деревами зображувалися боги, тепер зображуються християнські святі, Богомати та Христос. А дерева які колись були священними ,тепер стали нечистими, і серед їх гілок живе нечиста сила.

Залишки стародавніх вірувань, що збереглися у фольклорі допомагають нам зазирнути у світогляд наших пращурів, краще їх зрозуміти.

І хіба ж це не диво, що через стільки століть, ми і досі зберігаємо віру наших пращурів у чудодійну силу рослин, птахів, тварин у формі казок, легенд, билин, свят, пісень та ігор. Попри такий великий відрізок часу, попри усі зусилля знищіти усі згадки, попри все ми пам’ятаємо про їх Це наш спадок який ми мусимо зберегти дія прийдешніх поколінь.