Становлення та функціонування приватного підприємництва

Становлення та функціонування приватного підприємництва в Україні періоду НЕПу (1921-1928 рр.)

Актуальність дослідження. Для історико-теоретичного значення є актуальним вивчення політико-правових підвалин діяльності приватного сектору в умовах радянської влади, з’ясування концептуальних питань самого тлумачення поняття «приватне підприємництво» в історіографії.

Актуальність роботи посилюється узагальненням та переосмисленням системно-структурних змін в економічному житті українського суспільства 90-х рр. XX — початку XXI століття.

Тема становлення та діяльності приватногосподарських форм не заборонялася офіційною ідеологією, але відносилась до залишкових і другорядних, тому що престижною і пріоритетною вважалася проблема соціалістичного будівництва. Саме тому вона потребує ретельного вивчення і наукового осмислення.

Предмет  дослідження є конкретні організаційно-господарські форми становлення і функціонування приватного підприємництва в торгівлі, промисловості та сільському господарстві, державна політика обмеження та примусового усунення приватного сектору з економічного життя суспільства, соціально-правовий статус непманів-підприємців, роль і місце системи приватного підприємництва в забезпеченні матеріальних потреб суспільства.

Відповідно до обраної мети визначено основні завдання дослідження:

  • виявити теоретико-методологічні підвалини історико-економічної літератури 1920- х РР- з питань приватного підприємництва та концептуальні особливості історіографи проблеми загалом;
  • показати специфіку запровадження соціального інституту приватної торгівлі, аналізуючи її організаційні форми в контексті тактико-стратегічної спрямованості нового економічного курсу держави;

4 визначити соціально-правовий статус та професійний рівень приватних підприємців;

Наукова новизна роботи полягає в постановці та розробці актуальної проблеми ^провадження соціального інституту приватного підприємництва на Україні в роки на основі широкого кола вперше залучених до наукового обігу доку ментальних і статистичних матеріалів в роботі здійснено комплексне дослідження унікально; самобутньої приватногосподарської ініціативи населення України.

Практичне значення одержаних результатів має науково-пізнавальне та прикладне застосування. Прикладний характер висновків і матеріалів роботи досліджену полягає в їх застосуванні для підготовки спецкурсів на історичних та економічні^ факультетах вузів, навчальних про грам планів семінарських занять. Структура роботи . Робота складається з вступу, п’ятьох розділів, висновків бібліографії.

У вступі подано основні цілі, завдання роботи акцентована увага актуальності і новизни теми, практичного її застосування.

В першому розділі роботи розглядаються стан наукового висвітлення проблеми та джерельна база роботи.

В другому розділі акцентовано увагу на тактико-стратегічні завдання нової економічної політики особливості державного регулювання приватного підприємництва та соціальні функції профспілок на приватних про мислових підприємствах.

В третьому розділі розповідається про формування організаційної структури приватних торгівельних закладів кількісний склад та соціальний облік непманів — торговців.

В четвертому розділі розглядається розвиток організаційних форм дрібно промислового підприємництва та особливості кустарно-ремісничого підприємництва міського населення.

В п’ятому розділі розкривається тема становлення фермерського типу підприємництва в українському селі та підприємницька універсальність селянських господарств.

У висновках подано основні науково-теоретичні положення та результати фактологічного аналізу проблеми приватного підприємництва в УСРР періоду НЕПу , викладено концептуальне бачення тактико-стратегічної суті НЕПу , підведена підсумки дослідження відповідно його завдань.

  1. Формування мережі закладів приватної торгівлі, крім населення , було наслідком регулятивної політики держави. Співставлення річних статистичних даних дозволило встановити загальну кількість власників приватних торгових закладів в УСРР періоду НЕПу — 131 тис., які уособлювали соціальний тип підприємців.
  2. Наголошено, що кустарні промисли в містах і селах представляли соціально — економічний тип приватного підприємництва , а не капіталістичний уклад виробництва
  3. Викладено та обґрунтовано тезу про функціонування в українському селі селянських (фермерських) господарств. Доказом їх існування були не визначення «фермер» та клас фермерів, які зустрічалися в науковій літературі 1920-х рр.. а насамперед соціально-економічні ознаки селянських господарств, яких налічувалося в Україні понад 5 млн.