Служби Безпеки України

Становлення і розвиток міжнародного співробітництва Служби Безпеки України

В умовах складних трансформаційних процесів наприкінці XX століття під час розбудови суверенної України та ліквідації радянської системи органів безпеки було створено нові державні інституції, на які законодавством покладено функції забезпечення державної безпеки, — Службу національної безпеки України (1991-1992) та Службу безпеки України (з 1992 року).

Служба безпеки України — державний правоохоронний орган, покликаний забезпечувати безпеку держави, підпорядкований Президенту України та підконтрольний Верховній Раді України, тож перші закони, які закріпили процес формування правових основ функціонування системи забезпечення державної безпеки України, було ухвалено вже на початку 1992 року: у лютому – «Про оперативно-розшукову діяльність», а 25 березня – «Про Службу безпеки України», котрий визначив її статус як державного правоохоронного органу спеціального призначення, а також завдання, права, обов’язки, організацію та основні напрями діяльності.

Діяльність особового складу СНБ України спрямовувалася на вирішення найбільш важливих питань державної безпеки й налагодження інформаційно-аналітичного забезпечення керівництва країни. Водночас швидкими темпами розв’язувалися організаційно-штатні завдання, створювалася нормативно-правова база для розгортання повноцінної оперативно-службової діяльності.

Формування і розвиток Служби безпеки України відбувалися в тісному взаємозв’язку зі становленням органів управління у сфері національної безпеки.

Як правоохоронний орган спеціального призначення Служба безпеки України зобов’язана виявляти, припиняти та розкривати злочини, розслідування яких віднесено законодавством до її компетенції, проводити дізнання і досудове слідство.

Разом з оперативними працівниками, аналітиками, співробітниками інших підрозділів слідчі Служби безпеки спрямовують свої зусилля на захист національних інтересів України та забезпеченні виконання міжнародних зобов’язань нашої держави щодо надання правової допомоги.

Організаційна структура СБ України визначається Президентом України. Центральне управління Служби безпеки України відповідає за стан державної безпеки, координує і контролює діяльність інших органів СБ України.

В інтересах державної безпеки органи й підрозділи Служби безпеки України можуть створюватися на окремих державних стратегічних об’єктах і територіях, у військових формуваннях.

У своїй оперативно-службовій діяльності регіональні органи Служби безпеки України незалежні від органів місцевої державної адміністрації та місцевого самоврядування, посадових осіб, партій і рухів.

Згідно зі своїми завданнями Служба безпеки України здійснює розвідувальну, контррозвідувальну та інформаційно-аналітичну роботу, бере участь у розробленні та виконанні заходів щодо захисту державних таємниць України, надає допомогу Прикордонним військам України в охороні державного кордону тощо.

Визнаючи важливість поглиблення та розвитку міжнародного співробітництва У сфері забезпечення державної безпеки Службою безпеки України налагоджено взаємодію зі 108 спеціальними службами та правоохоронними органами країн партнерів.

У ході міжнародного співробітництва СБ України зі спецслужбами га правоохоронними органами країн-партнерів забезпечується можливість обміну оперативно-вагомою інформацією по протидії загрозам національній безпеці України.

Міжнародне співробітництво Служби безпеки України здійснюється На двосторонні,ому і багатосторонньому рівнях.

Одним з напрямків двосторонньої співпраці Служби безпеки України із зарубіжними колегами є проведення спільних операцій, що, за визнанням партнерських спецслужб дозволяє розглядати Україну, як постійного і надійного партнера в галузі міжнародної безпеки.