Становлення і розвиток гімназичної освіти в Харкові

Становлення і розвиток гімназичної освіти в Харкові в першій половині 19 ст.

Хронологічні межі роботи обмежені періодом з 1805 р. до 1841 р. (від появи Першої Харківської гімназії до відкриття Другої Харківської гімназії).

В кінці XVIII — на початку ХІХ ст.. рівень освіти у Російській імперії був низьким. До неосвічених верств населення відносились як селяни, так і дворяни, які з труднощами писали свої прізвища.

З відкриттям у 1805 році університеті Харків набув нового статусу, оскільки наявність університету як учбового закладу і адміністративного центру учбового округу ставило Харків в привілейоване становище, порівняно з іншими містами, які входили до його складу.

До 1836 року гімназія, згідно Статуту 1804 року, знаходилась під відомством Харківського університету, у 1836 році отримала назву губернської, аз 1841 року, виділивши свої паралельні класи для створення Другої гімназії, отримала назву Першої харківської гімназії.

У гімназії у 1811 міністр скасував тілесне покарання для учнів, але ця постанова діяла лише до 1828 року , коли був прийнятий черговий статут.

Після подій грудня 1825 року громадська думка міцно стояла на тому, що це було наслідком хибного шляху учбової системи.

За Уставом 1828 р. зміни торкнулись гімназичного учбового курсу: основний наголос робився на латинську і грецьку мови (саме вони складати за новим статутом ядро гімназичного курсу), у навчального плану були виключені філософія, політична економіка, право, запроваджений був «закон Божий», встановлюється казармена дисципліна.

Професія вчителя не вважалась престижною, оскільки була низькооплачуваною і не мала належної повага у суспільстві Хабарництво, як наслідок суб’єктивних і, мабуть. об’єктивних причин набуло широких масштабів особливо серед учителів старшого покоління.

Тілесні покарання були надзвичайно розвинені. Учнів сікли навіть за порваний мундир, за відірваний ґудзик. Школа намагалася вплинути на виховання учнів дисципліною, щоб виростити з них «благонравнейших граждан».

Серед учнів було мало представників селянського стану через бідність простого народу, небажання батьків навчати своїх дітей, погану організацію (або її відсутність) учбового процесу. Тому в гімназії могли навчатися Переважно діти «обраних» — дворян та чиновників.

Таким чином, вже з перших років свого існування Перша Харківська гімназія, не дивлячись на деякі перешкоди в навчально-виховному процесі виконувала свою головну функцію — збільшувала рівень грамотності серед різних шарів населення, готувала юнаків до вступу до університету.

Поряд з гуманним тоном статуту 1804 р. треба відмітити його великі переваги — повну відсутність будь-яких станових обмежень В гімназії приймалась молодь після закінчення нові шейх училищ без екзаменів.

В учбову програму гімназії було включено викладання наступних предметів: латинської, німецької та французької мов географії, історії міфології, статистики, політичної економії. математики, фізики, природничої історії, філософії, а також основи технологи та малювання.

Більшість педагогічного складу не володіла необхідними якостями для праці з дітьми і не переймалася тим, щоб діти добре розуміли запропоновані предмети.

Інтенсивні процеси реформування системи освіти в незалежній України, пошук шляхів трансформування навчального процесу вимагає необхідність використання досвід) минулих поколінь.

У 1 пол. XIX — поч. XX ст.. в м. Харкові було створена йшла мережа державних та приватних гімназій, історія розвитку яких фактично не висвітлено в жодному науковому виданні.

Гімназія, як установа, пройшла довічна та складний розвиток. У 1918 р. у зв’язку зі змінами політичного курсу держави вона припиняє на довгий час своє існування.

Па організацію навчального процесу у II пол. XIX — поч. XX ст. значний вплив мала політична ситуація в Російській імперії.

Завдяки зусиллям Олександра І гімназичну освіту було започатковано більш менш на демократичній основі. Однак, підвищення грамотності населення приводило до його революційних дій проти уряду та його політики. Саме з цих причин розвиток освіти стримувався під час правління Миколая 1, Олександра 11, Олександра 111 та Миколая II.

Харківські гімназії створювалися зусиллями міської адміністрації, приватними особами, різноманітними організаціями.

Усього до кінця даного періоду дослідження в Харкові їх нараховувалося 36. Державними були чоловічі: Перша, Друга, Третя; жіночими: Маріїнська та Друга. Гімназії створювалися на основі вже функціонуючих навчальних закладів — училищах, що частково полегшувало створення нового закладу.

Загальна кількість чоловічих гімназій к 1917 р. нараховує 15. Жіночі гімназії з’явилися набагато пізніше — з появою Уставу жіночих гімназій та прогімназій з 1870 р. мали значну динаміку розвитку у м. Харкові порівняно з чоловічими К 1917 р загальна кількість жіночих гімназій перевищувало чоловічі в 1.8 р і дорівнювало 27 навчальних закладів

У розвитку чоловічої гімназичної освіти можна виділити окремо період з 1906 по 1917 г . коли створювалися тільки приватні гімназії, а для жіночої освіти така тенденція з’являється набагато раніше — з 1881 р.

На початку XX ст. почали з’являтися гімназії нового типу — для дітей обох статей.

У Харкові існувало також дві гімназії для національних меншин: Приватна чоловіча гімназія О А Яновської для дітей іудейського віросповідання та Вознесенська жіноча при євангелістко лютеранської громаді.

Згідно навчальним програмам в гімназіях приділялося класичним мовам: латинської та грецької. В той же час були виключені предмети, які пояснювали закономірності життя. могли навчити думати масштабно Це було зроблено для того, щоб не допустити вільнодумства серед молодого покоління.

В наш час існує міф про те. їло покоління високоосвіченої інтелігенції мата гімназичну осипи високої якості, і особливо завдяки існуючого в і ой час принципу класицизму. Дана робота спростовує дане твердження.