Способи індивідуалізації

Способи індивідуалізації

Метою цієї робота с визначення та розкриття поняття індивідуалізації, спосіб та види індивідуалізації. Розглянути загальну характеристику цивільних правовідносин. Окремо розглянути фізичну та юридичну особи. Дослідити їх способи індивідуалізації. Підставою виникнення цивільних правовідносин є певний юридичний факт, тобто поширена дія або подія, з якою цивільний закон пов’язує виникнення, зміну чи припинення цивільних процесуальних правовідносин. Норми цивільних процесуальних правовідносин — це загальні правила поведінки встановленні для регулювання правовідносин які виникають з приводу здійснення правосуддя в цивільних справах. Цивільне процесуальне законодавство чітко встановлює наказне провадження не проводиться у справах у яких між сторонами виникає спір із тих підстав які не передбачені відповідною нормою Цивільного Процесуального кодексі Цивільна процесуальна суб’єктивність — це встановлена законом здатність особи виступати суб’єктом цивільних процесуальних правовідносин Кожен суб’єкт цивільних правовідносин мас своє коло прав і обов’язків. Зміст цивільної процесуальної правосуб’єктності складаються з 2 елементів:

  1. цивільна процесуальна правоздатність;
  2. цивільна процесуальна дієздатність;

Цивільна процесуальна правоздатність — це здатність особисто здійснювати цивільно-процесуальні права та виконувати свої обов’язки в суді. Для виникнення цивільних процесуальних правовідносин потрібно наявність підстави якої є юридичний факт — це здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати обов’язки, це ті обставини на підставі яких виникають, змінюються чи припиняються цивільні процесуальні правовідносини.

Першим юридичним фактом є дії суду та їх учасників і такі дії є різними для кожного із суб’єктів.

Бездіяльність учасників цивільного процесу — невиконання ними процесуальних обов’язків невиконання яких як правило є застосування заходів процесуального примусу.

Події — поняття подій не викликає процесуальних наслідків але є підставою для вчинення процесуальних дій учасниками цивільного процесу. Так у разі смерті особи яка була стороною у справі коли спір не допускає правонаступництва, ця подія або факт на право судді постановити ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі. Залежно від юридичних наслідків цивільні процесуальні факти бувають прості — коли процесуальним фактом. І одна умова, виклик свідка до суду, і складні — які часто зустрічаються у цивільному процесі і вчиняються декілька дій. Якщо одна сторона використовує свої права то друга сторона зобов’язана задовольнити таке право. Отже, цивільно-правові відносини — це форма, завдяки якій норми цивільного права реалізуються в житті. Цивільно-правові відносини є різновидом правових галузевих відносин, тому їм властиві ознаки і правових відносин у цілому, і галузевих цивільно-правових зокрема. Останні виникають на підставі правових норм, і саме цей момент пояснює регулюючий вплив права на суспільні відносини Учасники цивільно-правових відносин мають суб’єктивні права та обов’язки. Ознакою правових відносин є те, що здійснення суб’єктивних прав та виконання суб’єктивних обов’язків можуть забезпечуватися засобами державного примусу. Цивільно-правовим відносинам властива ця ознака Щодо галузевих особливостей цивільно-правових відносин, то вони зумовлені особливостями предмета і методу цивільного права. Таким чином,

цивільно-правові відносини — це майнові та особисті немайнові відносини (врегульовані нормами сучасного цивільного права) між майново відокремленими, юридично рівними учасниками, що є носіями суб’єктивних цивільних прав та обов’язків, які виникають, змінюються, припиняються на підставі юридичних фактів і забезпечуються можливістю застосування засобів державного примусу. У запропонованому визначенні відображено загальні ознаки правових відносин (виникнення на підставі правових норм, належність учасникам відносин суб’єктивних прав та обов’язків, можливість застосування засобів державного примусу). В ньому також показано особливості цивільно-правових відносин (групи суспільних відносин, які набувають вигляду цивільно-правових, майнова відокремленість і юридична рівність учасників, посилання на юридичні факти як підставу виникнення, зміни та припинення суб’єктивних цивільних прав та обов’язків).