Спогади очевидців про геноцид української нації

Спогади очевидців про геноцид української нації у 30-ті роки XX ст.

Не сьогодні це складно : Час розкидати каміння і час збирати, Час мовчати і час говорити…

Актуальність нашої робото полягає у тому, що тема Голодомору на Лозівщині та його наслідки г малодослідженою сторінкою історії Лозівіцини Хоча і були певні публікації в місцевій пресі та в збірнику «Історія рідного краю. Лозівськнй район», не можна вважати гему Голодомору 30-их років за досліджену як таку. Якщо кількісні показники більш-менш досліджені (додатки до роботи 1-2), то мало хто досліджував духовні втрати. Адже наслідки Голодомору — не і великі духовні втрати, які цифрами не зміряти.

Мета нашої роботи — дослідити через спогади односельців, фольклор рідного села, літературні твори структурні психологічні зміни в становому хребті української нації.

Джерелом усної інформації виступають свідки жахливих подій, які на початку 30-х років минулого століття були дітьми У селах Садівської сільради документування спогадів свідків тих подій здійснено шляхом інтерв’ювання. Деякі свідчення подаються у власноручному записі на папері.

Очевидці . що пережили ті страшні роки, згадують жахливі подробиці (додаток і) «Люди йти все, що попадалось Пухли від голоду руки і ноги, шкіра тріскалась і текла вода.. Майже в кожній сім і були померлі Трупи людей були в сараях в бур’янах сюди були знесилені, тому ховати трупи було нікому — свідчить Пагорка Марія Дем’япівна, Уродженка села Різдвянка Лозівського району.

Цим настроєм пройнятий і асоціативний ряд малюнків молодого самобутнього художника Олега Бойка мого земляка.

Через фольклор ми можемо одержати об’єктивну від кон’юнктурних міркувань окремих дослідників . оцінку і колективізації, і розкуркулення. і звичайно ж оцінку тих страхітливих голодних років

Народна творчість періоду Голодомору мас свої особливості та характерні риси : повна відсутність оптимістичних мотивів смуток і жаль якими пройняті пісні, прислів’я, приказки голодних років.

На відміну від ретельно фільтрованих і відредагованих «перлин» із академічних збірок усної народної творчості, становлять собою слова гіркої правди. Наприклад:

Голодному і хрущ — м’ясо.

Голодний живіт і камінь змеле.

Життя людини і течія історії завжди пов’язані одне із одним.

Зрозуміти справжню трагедію винищення українського народу допомагають поряд з історичними дослідженнями і художні твори. Вони дають можливість відчути, як голодом підривалося саме коріння наші, витруювалася у душах людяність, сіявся страх, покора, підозра, ненависть, мовчання, жорстокість, що всотуванні з молоком матері наступне покоління тему Голодомору в українській літературі ми дослідили на прикладі романів «Марія» Уласа Самчука, «Жовтий князь» Василя Барки.

Катастрофічна кількість загиблих від голоду — це лише один показник етноциду. Другий — це структурні психологічні зміни, які відбулися в становому хребті української нації, бо ж етноцидові були піддані всі — і ті. що померли, і ті. що залишилися живими Деформація психіки мертвих канула в небуття разом з їхніми виснаженими тілами Зранена психіка живих при них же й залишилась на все життя. Потрібні комплексні дослідження політологів, демографів, психологів, щоб визначити характер змін духовності українців після року.

Отже, зібравши свідчення глибоких людських страждань і факти пережитого голоду 30-их років у селах Садівської сільської ради, переконуємося у цілеспрямованому геноциді та етноциді тодішньої влади проти народу України Деякі питання досліджені не в повній мірі, за відсутністю об’єктивних даних . за якими можна зробити висновки Вони будуть у подальшому досліджуватись.

Таким чином . дослідивши проблеми Голодомору 30-их років на Лозівщині, ми зробили і свій внесок у дослідження даного питання. Як учасник обласної конференції, присвяченої 75-річчю Голодомору в 30-ті роки в Україні, пропоную вашій увазі перший розділ робота у збірці «Свічки пам’яті».

Схиліться ! Свічку запаліть.

Хто у молитві. хто у серці..

Чуйте, як кам’яніє біль століть

Навіки до 30-их ми прикуті !!