Специфіка творчого почерку Олександри Екстер

Специфіка творчого почерку Олександри Екстер в театральних роботах різних періодів

Робота містить вступ, у якому визначаються основні завдання дослідницької роботи, два розділи в першому досліджується формування індивідуального стилю Олександри Екстер; в другому — його специфіка у різні періоди творчості, висновки, у яких підбиваються підсумки роботи, список використаних джерел.

У першому розділі досліджується процес формування творчого почерку Олександри Екстер під впливом ідей французьких кубістів та італійських футуристів. В роботах раннього періоду можна простежити вплив інших митців, зокрема Ван Гога. Але вирішальною стає зустріч художниці з французькими кубістами П. Пікассо, та Ж.Браком, Мисткиня зацікавлюється цим напрямком мистецтва, однак збагачує його українською гамою кольорів.

У другому розділі досліджується специфіка театральних робіт Екстер під час чотирьох етапів творчості. Впродовж всього свого творчого життя художниця залишається вірною власному стилю, котрий сформувався у неї під впливом ідей французьких кубістів, але був збагачений нею кольоровою гамою, властивою українському мистецтву. Під час співпраці з Олександром Таїровим у Камерному театрі, мисткиня вперше втілила на сцені свої ідеї та здійснила прорив у театральному житті, замінивши звичайні декорації рухливими тримірними конструкціями. Пізніше, в «київський» період творчості Олександри Екстер художниця, не втрачаючи власного стилю, продовжує захоплюватися безпредметним живописом, випробовує себе як декоратор міста, приносить кубізм на балетну сцену. Саме тоді, у Києві, нею була створена «Майстерня декоративного мистецтва», в якій навчалися майбутні «зірки» української сценографії — А.ГІетрицький. В.Меллер, О. Хвостенко- Хвостов. А. Тишлер та ін.

В наступний період творчості Олександра Олександрівна створює ескізи та макети до найяскравішої своєї вистави на Батьківщині — «Ромео та Джульєтти». У Москві вперше в ескізах театральних робіт з’являється конструктивізм, коли у 1922 році Ексгер збиралася разом з Касьяном Голейзовським поставити балет на музику Скрябіна. Задум не було здійснено, але ескізи художниці яскраво демонструють, що можна вважати одним з найяскравіших проявів театрального конструктивізму. Для цього періоду також характерна різноманітність мистецьких зацікавлень художниці — вона оформлює книги, створює павільйони у співпраці з архітекторами та скульптором, випробовує свої можливості у сфері кінематографу, залишаючись вірною власному стилю.

Вірною собі О.Екстер залишається і у паризький період творчості. Навіть в ескізах до трагедії Шекспіра «Отелло», позбавлених конструктивістських елементів, відчувається спорідненість з ідеями «дійової сценографії». А також художниця розробляє унікальну конструкцію для трагедій, котра відзначалася універсальністю.

Олександра Екстер зробила значний внесок у розвиток українського авангардного мистецтва. Подорожуючи між Києвом, Москвою та Парижем, вона отримувала нові естетичні враження і знайомила своїх співвітчизників з найновітнішими мистецькими течіями. Саме її ідеї дали поштовх для творчої думки багатьох українських художників. Але ренесанс української культури тривав недовго: на початку 30-х років вона була примусово на десятиріччя відкинута назад. Однак ще до того, як театральні експерименти авангардистів було визнано крамольними та непотрібними, вони встигли докорінно змінити театральний «організм», сценографію, акустику Неабияка роль у здійсненні цих змін належить саме Олександрі Екстер.