Соціальні відхилення неповнолітніх

Соціальні відхилення неповнолітніх

Для соціології терміни «норма» та «відхилення від норми» є дуже важливими поняттями. Вони використовуються для характеристики процесу розвитку та соціальної поведінки людини. Девіації можуть носити як негативний, так і позитивний характер. Прикладом цьому є відхилення від норми у розвитку дитини — це як розумове відставання, гак і талановитість. Отже, поняття «норма» та «відхилення» дозволяють визначити точку відносно якої можна перевірити причини, які викликають ті або інші девіації, пояснюють яким чином вони впливають на процес соціалізації особистості, на основі цього будується практична діяльність відповідних фахівців.

Відхилення від норми, умовно, можна розділити на чотири групи: фізичні, психічні, педагогічні та соціальні. Загальна характеристика різних типів відхилень від норми відображена в таблиці.

Варто підкреслити, що в дійсності «чистих» відхилень, як правило, не буває. Одне відхилення провокує інше. Соціальні відхилення у дітей, в якості причин та передумов, Мають фізичні, психічні та педагогічні відхилення.

Соціальні відхилення — це порушення соціальних норм, характерними ознаками яких е: Масовість, стійкість та розповсюдженість. До соціальних відхилень неповнолітніх відносимо негативні девіації корисної, агресивної орієнтації та соціально-пасивного типу.

Не дивлячись на те, що поняття «соціальні відхилення» та « девіантна поведінка» мають схожість, під «соціальним відхиленням» розуміють соціальний феномен, а під «Девіантною поведінкою» — психологічний. Варто підкреслити, що деякі соціальні відхилення є і відхиленням у поведінці особистості: алкоголізм, самогубство, злочинні дії та інше. Такі соціальні відхилення, як геноцид, корупція, бюрократизм, ідейний фана є проявом тільки соціального феномену. Таким чином, девіантна поведінка, як негативний прояв, виступає і як індивідуальний акт, і як елемент суспільного буття.

Досліджуючи проблему соціальних відхилень у поведінці учнів, МИ викорисіову поняття «девіантна поведінка», оскільки для неповнолітніх характерною ознак 0 схильності до соціальних відхилень є негативні прояви у вчинках, діях, які відповідають вимогам або очікуванням соціальної спільноти.

Проблеми відхилень від соціальної норми почали турбувати людство дуже давно як підкреслив Я.І.Плінський: «Уже написано тисячі томів, присвячених проявам девіантної поведінки, але до сих нір не зовсім зрозуміло, що ж це таке». В результаті аналізу сутності та причин негативної девіації утворилося декілька теорій, що з різних позицій підходять до пояснень цього явища. Існують такі теорії: біологічні (Ч.Ломбразо та Ч.Шелдон), психологічні та психіатричні (3.Фрейд, Ж.Пінатель, Креелі, Шуесслері соціологічні (Е.Дюркгейм, АКоуен, Р.Мергон), культурологічні (Селлін, Міллер), теорія стигматизації (М.Гофман, Ч.Беккер).

Свій внесок щодо проблем негативної девіації підростаючого покоління, зробили найосвіченіші люди усіх часів: Я.Коменський та І.Песталоцці, Р.Оуен га Г.Ноль, В.Афанасьев та А.3дравомислов, інші.

Наукові труди, захоплюючі досягнення в практичній діяльності з соціальної реабілітації «важких» дітей та підлітків отримали заслуженого міжнародного визнання цілої плеяди талановитих педагогів і психологів початку XX століття. Серед них А.Макаренко, П.Блонський, С.Шацький, Л.Виготський та багато інших.

Робота соціальною педагога ЗНЗ направлена, перш за все, на попередження відхилень, превенцію порушень норм та правил, прийнятих в суспільстві. Але, в разі виявлення соціальних відхилень у поведінці неповнолітньої особи, діяльність фахівця з соціального виховання має бути направлена на попередження переходу соціальних відхилень у більш важку стадію або зміну чи часткове виправлення небажаних реакцій у поведінці, що загрожують як окремій людині, так і суспільству в цілому.

Теоретичні знання, аналіз наукових робіт та досвід видатних особистостей, які досліджували та працювали над проблемами соціальних відхилень у поведінці неповнолітніх, є основою для дослідження даної теми в межах загальноосвітнього навчального закладу, як діагностичного матеріалу для подальшої роботи фахівців з виховної роботи відповідного закладу.