Шлюбний договір

Шлюбний договір

Шлюбний договір має багатовікову традицію. Історія показує значну розмаїтість існуючих форм шлюбних договорів, особливостей їхнього заключення й припинення, а також правовий фіксації. Шлюбний договір використався як своєрідний і гнучкий механізм, що дозволяє безконфліктно й справедливо вирішувати питання сімейного життя. Дія нашої країни шлюбний договір — це воістину «добре забуте старе». У свій час він був невід’ємним елементом шлюбної поведінки наших предків, пізніше в силу різних обставин був витиснутий із соціального життя. Сьогодні інститут шлюбного договору закріплений у законодавстві, поступово розширюється й сфера його практичного застосування. У цілому можна сказати, що, незалежно від кількості шлюбних договорів, що містяться на практиці, цей інститут безумовно є прогресивним нововведенням Сімейного кодексу, тому що розширює сферу ініціативної поведінки людей у сім’ї й надає їм можливість будувати свої сімейні відносини виходячи із власних інтересів і уявлень

справедливість. Шлюбний договір, без сумніву, є одним з найдавніших правових інститутів. Це пов’язане з тим, що моногамний союз чоловіка й жінки завжди припускав наявність тих або інших майнових відносин подружжя й, отже, необхідність їхньої нормативної регламентації. Вступ у шлюб, як правило, супроводжувалося різного роду майновими відносинами — взаємними подарунками подружжя. їхніх батьків і родичів; передачею приданого, викупу, калиму, ранкового дарунка; визначенням умов подальшого проживання подружжя, їхніх дітей, родичів і тощо. При визначенні майнових прав і обов’язків подружжя, а також рамок, у яких кожний з них може діяти відносно майна, ділком прийнятної виявилася універсальна конструкція договору. Протягом сторіч за допомогою шлюбних договорів закріплювалися права подружжя на майно, установлювався порядок його поділу й передачі в спадщину, визначалися умови відповідальності подружжя по загальних і особистих боргах.

Зміст шлюбних договорів був різного характеру. Як правило, у них вказувалося майно, передане сторонами при вступі в шлюб, і обговорювався його правовий режим. Однак могли закріплюватися й інші умови: про користування загальним і роздільним майном подружжя, розділі майна у випадку розірвання шлюбу й передачі його в спадщину спадкоємцям чоловіка й дружин и тощо. Важливим було точне встановлення свободи сторін у майнових питаннях, тому переговори вели, як правило, баньки й інші родичі які були досвідченими в цих справах. Нерідко рішення майнових питань передбачало й процедуру безпосереднього огляду майна молодих, що воістину було «оглядом військ» кожної зі сторін, а договір докладно фіксував все те, що сторони зобов’язані передати один одному.

 Сьогодні шлюбний договір — це серйозна гарантія від сімейних сварок, чвар і багатомісячних судових процесів. Він може регулювати безліч питань, основним із яких буде майновий розподіл. Не завжди при розлученні, навіть відповідно до закону, можна поділити все порівну. А договір надає можливість парі виписати те, що може собі дозволити чоловік та жінка. Практика засвідчує, що в сімейному жилі штампів немає, і кожен день мільйони людей шукають правильне вирішення своїх проблем. А ось не створювати їх — це справжня майстерність в сімейному житті, яка шліфується роками. Але в будь-якому випадку вам варто знати, що є закон, який покликаний захищати кожного члена сім’ї. Прийняття нового Сімейного кодексу України знаменувало утворення повноцінного інституту шлюбного договору та подальший розвиток правового режиму майна подружжя. Було запропоновано під шлюбним договором (контрактом) розуміти угоду (правочин) фізичних осіб різної стан, які подали заяву про реєстрацію шлюбу чи угоду подружжя, що визначає майнові права й обов’язки подружжя в період шлюбу, зокрема, порядку поділу майна на спільне і роздільне, порядку його використання, відчуження, розподілу доходів і витрат, а також їх майнові права та обов’язки як батьків у шлюбі чи у випадку його розірвання. За своїм змістом шлюбний договір, як правило, не є однорідним (унітарним), а може містити елементи різних договорів і вважатиметься змішаним договором. Таким чином, шлюбний контракт — це угода осіб (подружжя) про вирішення майнових питань життя сім’ї.

Отже, шлюбний контракт має певне право на існування. Він є конче необхідним під час переходу суспільства до ринкових відносин. Але життєздатним повною мірою цей інститут сімейного права буде тільки тоді, коли він стане основою вільного вибору подружжям принципів врегулювання певних відносин сімейного життя.