Шлюби в Наддніпрянській Україні

Шлюби в Наддніпрянській Україні в другій половині ХХ — на поч. XX ст.

Шлюб був і с обов’язковим елементом існування сім’ї. Через шлюб сім’я створюється, а сім’я є основним інститутом існування як окремої людини, так і суспільства в ньому. Сім’я виконує важливі соціальні функції: народження людини (відтворення), виховання (соціалізація) людини. Сім’я, особливо в до індустріальну епоху, була важливим господарським осередком, отже, виконувала важливу виробничо-економічну функцію. Сім’я є одним з основних засобів передачі культури народу.

Шлюб ставав для більшості українців шляхом набуття соціальної повноцінності, утворення та нормального розвитку господарства. Життя поза шлюбом людей шлюбного віку, особливо серед селян, вважалося аморальним.

Незважаючи на указану актуальність, шлюби в Наддніпрянській Україні в другій половині XIX — на поч. XX ст. ще не до кінця дослідженні, і в цій сфері ще залишається багато білих плям.

Метою даного дослідження є дати комплексну характеристику шлюбам в Наддніпрянській Україні в другій половині XIX — на поч. XX ст.

Конкретними завданнями:

  • проаналізувати сімейно-шлюбне законодавство Російської імперії і встановити цього особливості
  • визначити погляди українців на шлюб, тобто з’ясувати, яке місце в системі моральних цінностей займав шлюб і як ці погляди змінювались протягом XIX — поч. XX ст.
  • проаналізувати особливості шлюбної поведінки українців: переважний вік вступу у шлюби, розподіл шлюбів протягом року та ін.

Структури роботи. Робота складається з трьох розділів. В першому розділі досліджується сімейно — шлюбне законодавство Російської імперії. В другому розділі досліджуються погляди українського населення на шлюб, зокрема за якими причинами обирали собі партнерів. Третій розділ присвячено особливостям шлюбної поведінки українців.

В результаті проведеного дослідження було зроблено такі висновки:

  1. Шлюб освячувався церквою і в законі не було особливих обмежень до вступу в шлюб.
  2. Вивчення сімейно-шлюбного законодавство показало, що особливістю сімейного права була значна роль церкви в регулюванні шлюбно-сімейних норм. Права чоловіка та жінки за законом не були рівними.
  3. Цивільний шлюб заборонявся і розцінювався як перелюбство. Самовільне Розірвання шлюбу не припускалося.
  4. При виборі партнера, наречені намагалися обирати рівного собі за соціальним становищем. Значну роль у виборі шлюбного партнера грали батьки наречених. Українці вважали, що без батьківського благословення не можливо створити щасливу сім’ю. В українців упродовж віків сформувалися два основні мотиви вибору наречених: кохання та економічна вигода.
  5. Моральним виправданням шлюбного життя були діти — без них шлюб втрачав спорідненість. Українці, особливо селяни, негативно відносилися до позашлюбного життя.
  6. На розлучення дивились різко негативно. І законодавчо розлучення були звичайно обмежені. Тому розлучення були надзвичайно рідким явищем.
  7. Серед українського населення характерною була установка на ранній шлюб. Хоча протягом XIX ст. відбулось деяке підвищення віку вступу у перший шлюб, особливо в містах.
  8. Шлюби протягом року розподілялись нерівномірно. Причинами помісячних коливань шлюбів були релігійні та економічні (господарські) мотиви.
  9. Шлюбність протягом всього XIX — поч. XX ст. була не тільки ранньою, але і майже загальною. Стан людини, що довгий час залишалася поза шлюбом у шлюбному віці вважався певною мірою не нормальним, або навіть аморальним.
  10. Таким чином, шлюб освячувався християнством. Шлюб був важливою передумовою суспільного становища та матеріальною добробуту населення України в другій половині XIX — на початку XX ст.