Рух опору на Харківщині

Рух опору на Харківщині

Друга Світова війна була однією з найбільших в історії трагедій народів усього світу, але особливо України. Три з половиною роки її територія була ареною смертоносного зіткнення двох найбільших армій миру. За підсумками Україна понесла найбільші людські й матеріальні втрати. Її економічний потенціал скоротився на 40%, а населення склало в 1945 р. 27 млн. проти майже 42 мли. в 1941 р., тобто скоротилося більш ніж на третину. Україні знадобилося майже 15 років, щоб відновити довоєнну чисельність населення.

Червоноармійську форму надягли в роки війни 6 — 7 млн. українців і кожний другий з них загинув на фронтах, а кожний другий з них, хто повернувся додому до дому став інвалідом. При звільненні України від фашистських загарбників було вбито й поранено З, 5 млн. воїнів Червоної Армії, у багатьох підрозділах 1 — 4-го Українських фронтів вихідці з України становили 50 — 70 %. Саме простий солдат зупинив фашизм, що готував сумну долю для людства.  .

Партизанський рух в Україні, яким керував штаб у Москві, по-справжньому було розгорнуто лише у лютому 1942 року: створено нові великі загони в Сумській області [о Сабурова, С.Ковпака). Із 3500 загонів та груп, залишених радянською владою в Україні, до червня 1942 року діяло лише 22. Із перших днів окупації фашизм показав своє звіряче обличчя — після широкомасштабних розстрілів громадян єврейської національності по всій Україні (Бабин Яр у Києві — це тільки частина злочинів нацистів та їхніх прислужників), почалися акції, під час яких знищувалися заручники (за одного вбитого німця розстрілювали десять чоловік). Навіть ті жителі України, які зайняли вичікувальну позицію, стали у міру своїх сил боротися з окупантами. 20 червня 1942 року створено Український республіканський штаб партизанського руху. У жовтні — листопаді 1942 р. почався рейд із Брянських лісів на Правобережну Україну з’єднань С.Ковпака та О.Сабурова. Партизани переправилися на правий берег Дніпра і за 30 днів пройшли з боями 750 км. До кінця року в Україні вже діяли 5 великих партизанських з’єднань та близько 900 невеликих загонів.

Близької, тісно звязанной з партизанським рухом була и діяльність підпільних бойових груп та організацій, які діяли у містах і селах оккупованой ворогом радянськой території. Мета партизан з підпільниками були загальними. Так же, як і партизани, підпільники знищували фашистських окупантів, учиняли диверсії, збирали й передавали командуванню Озброєних Сил й партизанам відомості о супротивнику, вели политическую роботу середи населення. Вони виповнювали завдання партизан та партийних центрів. Відзначали підпільників від озброєних партизан умови, у яких приходилось їм діяти, форми та методи їх роботи. Діяльність партійного й комсомільського підпілля — одна з славних сторінок в летонисі всенародної боротьби в тилу фашистських окупантів. Боротьба підпільщиків з окупантами велась у трудніших умовах, коли лкггував кривавий фашистський режим, розміщались гарнизони ворога, розвідувальні й карательні відрядьі супротивника. Все це вимагало від підпільних организацій великого напруження сил та організованности.

Слід відмітити, що в партійним та комсомольськім підпіллі, діявшем по всій території, окупованої ворогом, багато було жінок та дівчат и . Це в особливості відноситься до комсомольсько-молодіжним підпільним організаціям. Пояснюється це тим, що чоловіча частина населення ще до окупації була призвана до рядів Червоної Армії, а також з’явлення чоловіків у прифронтової та фронтової полосі викликало значно більше підозрівання гітлерівців.

Партизанський рух в Україні, яким керував штаб у Москві, по-справжньому було розгорнуто лише у лютому 1942 року. Боротьба підпільників з окупантами велась у трудніших умовах, коли лютував кривавий фашистський режим, розміщались гарнізони ворога, розвідувальні й карательні відради супротивника. Все це вимагало від підпільних організацій великого напруження сил та організованности.