Розвиток системи середньої освіти на Харківщині

Розвиток системи середньої освіти на Харківщині на початку XX ст. (1900 — 1917 рр.)

Інтенсивні процеси реформування системи освіти України, пошуки шляхів трансформування освітнього процесу на гуманістичних засадах зумовлюють необхідність апелювати до використання досвіду, набутого попередніми поколіннями. Тому актуальним видається врахування досвіду організації і розвитку загальноосвітніх середніх навчальних закладів на початку XX століття.

В процесі дослідження даної теми було зроблено ряд узагальнень:

Початок XX століття — це період бурхливого розвитку середніх навчальних закладів у м. Харкові та Харківській губернії. Саме за цей період їх кількість значно зросла.

Система середньої освіти в губернії складалася із чоловічих та жіночих навчальних  закладів. Були ще і змішані навчальні заклади, але вони, як правило, розташовувалися та повітових містах і були нечисленними.

Чоловічі середні навчальні заклади були представлені реальними училищами та гімназіями, з вагомим переважанням останніх. Характерною особливістю розвиту чоловічої середньої освіти було намагання пристосувати їх до нових потреб життя, надати їй більш практичного характеру, або ж реформувати, зокрема гімназичну освіту, у напрямку вдосконалення її загальноосвітнього призначення.

Через відсутність належного державного фінансування та організаційного керівництва мережа середніх жіночих шкіл формувалася повільніше і досить стихійно. Жіноча освіта була представлена гімназіями та училищами. До того ж викладання в таких жіночих закладах мало суто практичний, а не загальноосвітній характер.

Головною рушійною силою створення мережі середніх шкіл у губернії була місцева громадськість та земства. Саме вони, а не держава, в більшості випадків створювали кожний навчальний заклад.

Уряд здійснював шкільну політику як невід’ємну складову політики внутрішньої, завданням якої був курс на асиміляцію, русифікацію.

Практичне значення наукового дослідження полягає в можливості використання результатів під час вирішення завдання щодо оптимальної організації мережі ліцеїв при залученні приватної благодійності, а також урахування історико-політичного досвіду в організації і управлінні навчальними закладами такого іншу.