Розвиток благодійництва в Харкові

Розвиток благодійництва в Харкові в другій половині XIX — на початку XХ ст.

У сучасних умовах соціально політичного та економічного розвитку України, коли велика кількість населення перебуває в нужденному стані і дуже гостро постають питання вдосконалення соціального захисту малозабезпечених верств населення, актуального значення набуває вивчення і переосмислення того значного історичного досвіду, що був накопичений у цьому напрямку. Адже традиції вітчизняного благодійництва мають Досить тривалу історію розвитку.

У другій половині XIX ст. дуже гостро починає відчуватися необхідність у наданні Допомоги великім містам де збиралися величезні натовпи жебраків та безробітних. Тому 3 явились думки про організацію закладів, які допомагали б бідним заробляти на життя своєю власною працею. У Харкові будинок працелюбства було відкрито 22 грудня 1898 р. У статуті опікунського товариства зазначалося, що своєю метою воно має «… надавати термінову, по можливості недовгочасну допомогу бездомним, гам, хто вийшов з лікарень і не має ще заробітку, звільненим з місць позбавлення волі …і всім взагалі, хто опинився у стані крайньої бідності, мешканцям міста Харкова та Харківської губернії через надання їм пращ та пристанища до більш міцного влаштування їх долі…» Окрім названих будинків працелюбства, допомогу бідному населенню Харкова надавало товариство «Трудова допомога».

Під час Першої світової війни на території була створена система організованої система організованої допомоги постраждалим. Досить розповсюдженою була гака форма допомоги пораненим воїнам, як дамські комітети. Суттєву допомогу лазаретам надавали харківські банки.

В 80-х і 90-х роках отримують допомогу безпритульні старики та каліки.. В цей чає виникають міські богадільні. В 1888 р. було відкрито притулок для дітей-сиріт та дітей бідних міщан. Для цього було відчислено 10 тисяч рублів із казни міщанського товариства, а потім встановлено спеціальний збір с міщан по 25 коп. з чоловіка. Новим типом благодійних закладів, з4явившихся в вісімдесятих роках, були «Ясла», які давати дітям притулок та їжу протягом дня, коли матері-робітниці не мали можливості мати над ними потребуючий нагляд.

В 1893 р. створилося Товариство їдалень для бідних студентів. Нормальна місячна плата за обід — 6 руб., більш нужденним вона понижалася до 4 руб. і навидь до 1, а були і такі, що зовсім звільнялись від плати.

Результати дослідження благодійної діяльності у Харкові у другій половині XIX — на початку XX століть переконують у необхідності врахування набутого тоді досвіду у розвитку сучасного благодійництва.