Релігія давніх слов’ян

Релігія давніх слов’ян

В даній науковій роботі висвітлене питання про вірування давніх слов’ян. У двох главах автор простежує шлях, який пройшли слов’яни від первісних форм релігії (фетишизм, анімізм, тотемізм, культ предків) до вищих форм (політеїзм та монотеїзм).

Зачатки давньослов’янських вірувань покладені ще в часи індоєвропейської сдності людей (II тис. до н.е.), тому мають багато схожого з сусідніми народами. Свідченням цього є дані археології та етнографії.

Зі зміною занять слов’ян, соціальної структури суспільства вірування ускладнювалися, перепліталися різні форми релігії. На початку І тис. у давніх слов’ян складається певне уявлення про Всесвіт, богів, духів та Людину у цьому Всесвіті.

Божеств своїх слов’яни, у яких починається соціальне розшарування, поділили на рівні: вищих, середніх та нижчих. Вищий рівень посіли найбільш важливі боги: Сварог (Небо), Земля, Сварожичі — Перун, Вогонь. Даждьбог тощо. До середнього рівня віднесли пов’язані з господарськими циклами та сезонними змінами, а також божества — цілісності замкнутих невеликих колективів: Род, Чур, Лада тощо. На нижньому щаблі опинилися різноманітні вузькоспеціалізовані духи, менш оздоблені людині, ніж Боги вищого рівня: лісовики, польовики. домовики, мавки,русалки, упирі тощо. Усі божества давніх слов’ян поділялися на добрих га злих. Але навіть злі не були жорстокими, кривавими, а карали людей тільки за недобрі діла.

В цілому релігія давніх слов’ян — язичництво — була життєрадісною, сонячною та оптимістичною.