Проблема часу в філософії і науці

Проблема часу в філософії і науці

Час — надзвичайно довга річ. Життя — значно коротше. Воно лише відрізок від нескінченного часу, що випадає на долю людини. В молодості людина багата на час, тому позбавлена сумного розуміння швидкоплинності життя.

Видатні мислителі намагалися зрозуміти, звідки » куди час тече, чи можна повернути його назад. Вони неодноразово висловлювали думку про те, що життя людини вимірюється не календарними роками і місяцями, а справами, що залишають по собі помітний для інших слід, днями, прожитими з повнотою думок і почуттів.

В уяві стародавніх людей час був неточним, розділеним на декілька рівнів, на кожному з яких рухався або повільніше, або швидше. В багатьох країнах і в давнину, і в середньовіччі історію вважали такою, що знову повторюється в своєму кругообігу. Широко розповсюдженими у наших предків було уявлення про те. що минуле є кращим, ніж майбутнє. 3 утвердженням ідей Виродження час почали сприймати як творчу силу, а течію «ріки часу» як таку, що тече з минулого в майбутнє.

Філософське розуміння часу відображає всезагальну властивість матеріальних процесів протікати один за одним в певній послідовності, маги тривалість, розвиватися за етапами, стадіями Основними формами матеріального світу є простір і час У філософії існують дві основні концепції простору і часу: субстанційна і релятивістська.

Простір і час не лише пов’язані з матерією, а й взаємодоповнюють одне одного. Нерозривність простору і часу підтверджується досягненнями науки. При цьому кожне нове відкриття сприяло уточненню змісту і суті поняття час.

Усвідомлення степеню нашого незнання не дозволяє нам зупинятися на загальновизнаних і прийнятих поглядах на час, а потребує розглядати особливості просторово-часових уявлень в соціальних, біологічних, фізичних, психологічних та інших процесах. Не дивно, що окремі галузі знань можуть випереджати за розвитком суспільну свідомість в цілому.

Сьогодення характеризується все більшим прискоренням ритму суспільного часу. Дослідники біологічного часу доводять, що все живе здатне було б загинути, якби не навчилося пристосовуватися до майбутнього. А людська свідомість будує моделі майбутнього на основі психологічного часу.

Для сучасного покоління поняття часу пов’язане з розвитком цивілізації, збереженням традицій, вирішенням глобальних проблем людства з метою удосконалення світу.