Проблема адаптації в соціумі «вундеркіндів»

Проблема адаптації в соціумі «вундеркіндів»

Наша держава мас сьогодні безліч економічних, соціальних та культурних проблем, вирішувати які доведеться сьогоднішнім дітям. Ось чому проблема обдарованості, збереження й розвитку в людини цього чудового дару природи є надзвичайно актуальною й важливою і для країни в цілому, і для окремої сім’ї.

Тож предметом дослідження г аналіз проблем адаптації та соціалізації обдарованих дітей у соціумі, а метою — дослідження факторів адаптації та обґрунтування критеріїв визначення обдарованих дітей, емпірична перевірка шляхів вирішення проблем.

Робота складеться зі вступу, двох розділів, висновків — рекомендацій, додатків, що містять розроблену спільно з фахівцями соціологічного факультету Харківського національного університету їм. В.Н. Каразіна анкету для експертного інтерв’ю.

У І розділі ідеться про деякі теоретика — методичні аспекти проблеми такі, наприклад, як поняття «обдарованість». Хабібулла Таміла звертає увагу на розвиток питання в роботах Арістотеля, Дж. Локка, Н.Лейтеса , Г. Гарднера та інших.

Досліджуючи поняття » обдарованість» і «обдарована дитина», автор роботи зосереджує увагу на різних видах і проявах цього феномена, підкреслюючи що ознаки обдарованості охоплюють два аспекти поведінки такої дитини: інструментальний та мотиваційний. Перший — характеризує основні рівні успішної діяльності, зокрема використання й винахід нових способів діяльності, висунення нових цілей за допомогою більш глибокого оволодіння предметом.

Мотиваційний же аспект поведінки обдарованої дитини може бути охарактеризований як підвищена вибіркова вразливість до певних явиш довкілля або певних форм власної активності, яскраво виражений інтерес, пізнавальні потреби, що виявляються через допитливість і готовність виходити за межі початкових вимог діяльності, висока критичність до результатів власної праці тощо.

Незважаючи на певні переваги обдарованих дітей, вундеркіндам доводиться.

долати чимало специфічних труднощів як у стосунках з батьками, так і у стосунках із вчителями та ровесниками. Життя доводить, що далеко не кожен талант «проб’є собі дорогу».

Отже, проблема соціалізації обдарованих дітей є надзвичайно важливою, хоча її розуміння може бути різним, в одних випадках соціалізація сприймається, як щось подібне до процесу виховання, в інших — як формування особистості, соціальна адаптація.

Загалом процеси виховання й соціалізації відбуваються паралельно й незалежно один від одного, хоча обидва спрямовані на становлення особистості, але за суттю вони різні, бо виховання — це цілеспрямований, а соціалізація — стихійний процес.

Процеси соціалізації особистості у різні часи досліджувало чимало вчених, і це цілком логічно, адже вивчення цього феномена в контексті поняття обдарованої дитини може дати нам ключ до розуміння її особистих труднощів, взаємин з колективом і певним чином скорегувати поведінку , захистити від стресів, допомогти дитині включитися в соціальні зв’язки, зрештою, стати особистістю.

Розділ другий роботи присвячений проблемі адаптації обдарованих дітей у суспільстві і пошуку шляхів більш ефективного й комфортного входження цих дітей у соціум, а відтак — сприянню більш повній реалізації потенційних можливостей обдарованих дітей

З цією метою було проведено експертне інтерв’ю з понад тридцятьма фахівцями представниками позашкільних установ. загальноосвітніх навчальних закладів, психологами відповідальними працівниками керівних органів освіти, соціальних служб районного та міського рівнів, батьками обдарованих дітей, що досягли певних успіхів у творчій діяльності тощо, дослідниками, що безпосередньо вивчають проблему.

Учасникам було запропоновано низку питань результати опитування слали матеріалом для дослідження і вироблення рекомендацій дія успішної соціалізації обдарованих дітей, які можуть бути використані, наприклад, в роботі учителів, керівників гуртків, соціальних працівників, а також у формуванні стилю поведінки родин обдарованих дітей.