Природа як сукупність умов існування цивілізації

Природа як сукупність умов існування цивілізації

Сучасне молоде покоління вступає в життя в епоху не тільки бурхливих політичних пристрастей, стрімкого розвитку науки і техніки, а й негативних наслідків людської діяльності, що призвели до глобальної екологічної кризи.

В наш час у зв’язку з існуючими екологічними проблемами посилюється цікавість до особливого напряму соціальної філософії — географічного детермінізму, який обґрунтовує залежність розвитку суспільства від природно-географічних умов.

Прибічники цих поглядів визнають вплив географічного і кліматичною середовища на процес формування людства, культуру та історію народів. Саме такий підхід радикально корегує зміст понять «людина», «суспільство» і «природа» в контексті їх співвідношення.

Природні умови завжди мали велике значення для житія та розвитку суспільства, впливали на історичні події: піднесення стародавньої Греції, падіння могутності Римської імперії, монголо-татарські завоювання, відкриття Колумбом Америки, перемогу Британії над Іспанією тощо. Історики визнають, що успіхи радянських воїнів в роки Великої Вітчизняної війни також в значній мірі пов’язані з природними умовами.

Слід визнати, що з історичним розвитком вплив природи на людство ставав менш помітним, а вплив людини все більш суттєвим, з усіма негативними наслідками. Першого удару природі людина завдала з початком інтенсивного розвитку землеробства і скотарства. Наступний етап збільшення антропогенного тиску на довкілля приніс розвиток промисловості, що розпочався з XV ст., коли людина хижацькі споживала природні ресурси, сподіваючись, що вони невичерпні. Жахливим геноцидом і екоцидом були п’ятнадцять тисяч воєн, розв’язаних людством. Величезних збитків людству й природі завдають не лише війни, а й підготовка до них, утримання армій, техніки, полігонів тощо.

Гострота екологічної проблеми в Україні, в тому числі на Харківщині, обумовлена підвищеним антропогенного навантаженням на природне середовище в результаті нераціональної структури економіки, забруднення атмосферного повітря і поверхневих вод, зменшення родючих земель. Чи не найбільшою екологічною катастрофою з поч. XXI ст. стала трагедія Листопада 2007р. в Керченській протоці. Збитки, завдані природі внаслідок розливу мазуту, за оцінками експертів, можуть скласти 10 млрд. $.

Сучасний підхід до вирішення проблем збереження біосфери та стійкого розвитку суспільства базується на поєднанні двох принципів людської діяльності — етичного та еколого — економічного. Науковою базою для визначення поведінки людства в XXI ст. мають стати екологічні дослідження і науково-технічні проекти майбутнього. Незважаючи на фантастичний характер більшості з них, слід зазначити не технічні труднощі, а проблеми природного характеру — втручання в оточуюче середовище, підпорядкування природного штучному.

Головний «екологічний рецепт», на думку учених, полягає в зміні системи цінностей і засобів освоєння світу, в зміні загальнолюдського світогляду. Економічні критерії прогресу тепер повинні оцінюватись тільки з огляду їхнього впливу на якість житія, збереження біосфери, розвиток духовного людини. Учені вимушені визнати, що за всіх чисельних досягнень у розвитку матеріального виробництва людство гак і не змогло поліпшити духовного житія. Як сто і тисячу років тому, воно перебуває в аномальному стані силових протистоянь, у гнітючій атмосфері повної неусвідомлюваності сенсу та цілей земного існування, незнання найважливіших законів еволюції та можливих перспектив науково-технічного прогресу. Тому лікувати і рятувати природу людству треба совістю і свідомістю, до яких вона позивається.