Примирення сторін у кримінальному праві України

Примирення сторін у кримінальному праві України

Оскільки Україна є повноправним членом світового співтовариства, вона має послідовно запроваджувати в дію міжнародне-правові акти про права і свободи людини, тому зараз постає завдання приведення національного кримінального законодавства. У відповідність із загально визнаними міжнародно-правовими нормами.

Реалізація конституційних положень у кримінальному праві пов’язана, насамперед, із необхідністю постійно вдосконалювати кримінально-правові норми, що застосовуються на практиці Не є винятком у цьому питанні й інститут примирення обвинуваченого (підсудного) з потерпілим.

Примирення сторін — це один із самостійних обов’язкових видів звільнення від кримінальної відповідальності особи, що вчинила злочин і передбачається ст. 46 КК України де зазначається, що особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки, або усунула заподій) злочином шкоду. Відсутність хоча б однієї із зазначених умов виключає застосування інституту примирення сторін.

Кримінально-правове примирення є добровільною угодою між особою, яка вчинили злочин і потерпілим. Більш широке застосування інституту примирення сторін, у зв’язку позитивною посткримінальною поведінкою особи, на нашу думку, відповідає туманним засадам національного законодавства України і буде сприяти підвищенню дієвості профілактичної роботи правоохоронних органів, боротьбі зі злочинами та запобіганню їх шкідливих наслідків.