Правовий статус засобів масової інформації

Правовий статус засобів масової інформації

Ідея непорушності прав та свобод, їх рівності, невідчужуваності, відображує багатовікове прагнення людства до ліквідації будь-яких форм насильства, експлуатації та утисків, прагнення до співіснування, яке засноване на принципах справедливості, демократизму та гуманізму. На мою думку права та свободи людини являють собою найвищу гуманістичну, цінність, без них втрачається сама сутність людської особистості, сенс її існування.

Мета нашої роботи полягає в тому, щоб на основі аналізу джерел права та юридичної літератури дослідити розвиток правового статусу засобів масової інформації в незалежній Україні.

З часу проголошення незалежності України в умовах становлення нової правової системи суттєво виросло значення засобів масової інформації. Це пов’язано, насамперед, з формуванням правової системи України на демократичних засадах, становлення структури громадянського суспільства. Засоби масової інформації займають особливе місце, їх іноді називають «Четвертою владою».

В Україні не все так добре, як нам про це кажуть по телебаченню. Дуже часто влада приховує від нас реальні факти або проблеми в державі (той самий Чорнобиль), і вони не дозволяють журналістам (для того щоб уникнути паніки) висвітлювати достовірно дані проблеми. Часто вони надають недостовірну інформацію ЗМІ, але ж це вже є першим порушенням власного законодавства. Розглядаючи своє національне законодавство, не можна не звернути увагу на Закон України „ Про інформацію» (12,с.213). Під інформацією цей закон розуміє документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються в суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі (ст. 1).

Сучасна інформованість суб’єктів правовідносин має фундаментальне значення для функціонування демократичних процесів, забезпечення законності та правопорядку, прав та законних інтересів громадян. А надання цієї інформації — завдання журналістів. Його виконання необхідно для індивідуального та соціального розвитку кожного громадянина, для забезпечення демократичних принципів. Так як повний розвиток демократії неможливий без гарантування повноцінної участі громадян у політичному житті. Для ствердження і розвитку справжньої демократії необхідна наявність незалежних плюралістичних засобів інформації,

Л також недостатньо і недосконалою залишається нормативна база забезпечення здійснення прав громадян на свободу висловлювання думки, на доступ до інформації, прав ЗМІ, журналістів, в цілому виробників творчої інформаційної продукції на вільну діяльність. Це вимагає подальшої законотворчої діяльності і розробки концепції національного інформаційного простору України. Викликає занепокоєння, що існуючі можливості діючого законодавства для гарантії свободи слова та інформаційної діяльності належним чином не використовується. Мають місце факти відкритого ігнорування і порушення законів.

Тому можна зробити висновок, що свободи слова і свободи інформаційної діяльності в сучасній Україні як реального системного явища немає, але в Україні вже існує означена конституційно — правова основа діяльності засобів масової інформації. Однак вже зараз слід було суттєво зміниш конституційне регулювання інформаційних відношень. Перш за все зафіксувати в Конституції України право громадян на отримання достовірної економічної, політичної та іншої інформації. Крім того, важливо встановити, що ЗМІ не можуть знаходишся в монопольному володінні держави, партій, політичних організацій. Вони повинні бути незалежними від державних органів, підприємств та організацій.

Саме це буде мати суттєвий сенс для розвитку в Україні демократичних процесів, формування громадянського суспільства та правової держави.