Порівняльний аналіз шлюбних обрядів

Порівняльний аналіз шлюбних обрядів на Слобожанщині та Гуцульщині (друга полонина XIX — початок XXI ст.)

З усіх обрядів, що незмінно супроводжують людину протягом життя від вродження до самої смерті, особливе місце належить весільному обряду. Особливість обрядовості полягає в тому, що в ній дивовижно поєднані народні вірування ще дохристиянських часів, усна народна творчість, народне мистецтв багато іншого.

Українське традиційне весілля завжди вирізнялося серед слов’янських народів розгорнутістю шлюбного дійства та багатством, музичного та поетичного погляду. Хоча Україна зараз — єдина держава, але історики та етнографи поділяють її на окремі історико-етнографічні регіони, що пов’язано» різними умовами їх розвитку в історичному плані. Цим пояснюються й локальні відмінності у весільній обрядовості.

Традиційно весільний обряд на три цикли: перед весільний, власне весільний та після весільний. Кожен з цих розділів має ряд підструктур і складається з окремих обрядів. Це можна відобразити таким чином:

Передвесільні обряди:

  • Сватання
  • Заручини
  • Оглядини
  • Випікання весільного короваю та іншого обрядового хліба
  • Запрошення гостей на весілля
  • Дівич-вечір, вінкоплетини, прикрашання весільного деревця Власне весільна обрядовість:
  • Урочисте одягання молодих. Збирання весільного поїзду нареченого
  • Благословлення батьками на шлюб Розпис молодих
  • Вінчання
  • Зустріч молодих вдома після вінчання Святкування шлюбу
  • Переїзд молодої до хати молодого
  • Проводжання молодих до шлюбного ліжка
  • Післявесільні обряди:
  • Покривання молодої
  • Перезва, циганщина

Це лише приблизний список усіх обрядів, що супроводжували весілля.

З плином часу весільний обряд змінювався. Деякі з його елементів набули іншого значення, деякі зовсім втратили обрядове навантаження й зникли. При написанні цієї роботи було використано не тільки спеціальну літературу, але и матеріали (опитування населення), зібрані під час експедиції на Гуцульщину (Івано — Франківська та Закарпатська області) та Слобожанщину (Харківська область). Ці матеріали дають змогу більш ретельно простежити, як змінювався весільний обряд з 50-х років XX ст. до сьогодні, та виявити деякі відмінності, про які не згадується в літературі. Також під час дослідження були опрацьовані архівні матеріали ХОЦНТ та лабораторії фольклору Харківської державної Академії культури.

Для різних етнографічних областей характерні свої особливості проведення весілля. В основному, це пов’язало з історичним розвитком цих областей.

Наприклад, на гуцульському весіллі грала так звана «троїста музика» — бас, скрипка та флейта (чи її різновиди). На Слобожанщині ж «весілля гарного не було, коли гармошка не грала». Інші відмінності можна пояснити більшим чи меншим ступенем збереженості обрядової дії. Наприклад, на Гуцульщині і сьогодні розповсюджений звичай прикрашати гільце, на Слобожанщині цей звичай не зберігся.

Таким чином, дослідивши структуру традиційною українського весілля, можна дійти висновку, що цей обряд єдиний для всієї території України, але має свої регіональні відмінності. Ці відмінності зумовлені взаємодією з іншими етнічними особливостями історичного розвитку регіону, а також ступенем розповсюдженості того чи іншого елементу обряду.