Політична культура на сучасному етапі

Політична культура на сучасному етапі розвитку українського суспільства

Поняття політичної культури розкриває додаткові, більш складні риси і взаємозв’язки суб’єктивного боку політики, аніж категорії політичного усвідомлення, ідеології, психології та ін.

Першу спробу концептуального усвідомлення явища політичної культури зробив американський вчений Г. Алмонд у статті «Зрівняльні політичні системи», яка вийшла в США (1956).

Проблема сутності політичної культури хвилює наукових робітників світу останні кілька десятків років. На думку В. Ліпінського. сутність політичної культури полягає в єднанні, в «рівновазі» між «політичною творчістю» і «політичною наукою», що забезпечує високу «політичну вмілість» передової частини нації і всього народу.

Згідно з Алмовдом, «кожна політична система вбудована в особливий структурний зразок орієнтацій на політичну дію», і цей зразок він визначив як «політичну культуру».

Основні компоненти політико-культурного процесу: творення політичних знаків, формування їх цілісної системи, трансляція, розповсюдження політико-культурних цінностей по всій території серед всіх прошарків країни і виробництво навичок їх творчого використання, функціонування політико-культурних елементів, всієї системи політичної культури, відтворення й удосконалення елементів політичної культури, радикальне оновлення політико-культурних систем.

Політична культура демонструє, наскільки людина оволоділа загально значимими, які одержали загальне визнання, зразками політичної діяльності, наскільки їй вдалось підняти свою суб’єктивність до норм розумової і практичної діяльності, визнаних У суспільстві культурними.

Необхідно розрізняти закриті, замкнуті, зорієнтовані тільки на власні, локальні зразки і норми типи політичної культури, неспроможні до продуктивного обміну цінностями з іншими системами норм і орієнтирів; а також відкриті інокультурном у досвіду і спілкуванню типи політичної культури.

Політична культура являє собою багаторівневе явище, і в структурі її ціннісних відношень доцільно виділити світоглядні орієнтири, ставлення до влади і до специфічних політичних явищ.

Г.Алмонд і С.Верба виділили гри «чистих» типи політичної культури, а патріархальний, підданський, і активістський.

Утворення, що характеризують процес ускладнення й індивідуалізації політичного житія, називаються субкультурами. Субкультурі різниці в сучасному суспільств визначаються національністю, родом занять, регіоном, статтю, віком, соціально класовими і багатьма іншими відмінностями між людьми.

Субкультура — це комплекс або набір норм і цінностей будь-якої соціальної групи, різко суперечать нормам і цінностям, панівним у суспільстві, частиною якого є ця сьогоднішній день. Контркультура це: 1) тип протестуючого світовідчуття; 2) стиль життя, опозиційний панівному; 3) анти традиційні форми творчості.

Українська політична культура має свої особливості. Вона є суперечною, оскільки об’єднує в собі протилежні системи цінностей — тоталітарну й демократичну. Позитивною характеристикою української політичної культури є полі суб’єктність. В незалежній Україні підвищилась роль громадських організацій, з’явилась багатопартійна система, зріс рівень політичної культури громадян, сформувалась громадянська культура

Громадянська політична культура передбачає наявність конструктивної опозиції в державі. У силу цього можна виділити опозиційну і провладну політичну культуру.

Політична культура виявляється складним, динамічним, багаторівневим феноменом, дай формується під впливом економічних, соціально власних, духовних процесів у

Сьогодні кількість загальновідомих і значних змін, які визначають суперечливість самих цілей і завдань реформи системи влади в Україні, а разом з тим і розвитку нової політичної культури досить велика.

Фактори, що негативно впливають на розвиток політичний розвиток держави, формування в ній політичної | культури: незвична політична структура українського суспільства, часта зміна владових команд, суперечності геополітичної само ідентифікації України як незалежної держави, суперечності світоглядного плану, суперечності, які відображають процеси трансформації механізмів і форм участі людей у політичному житті.

Політика давно є предметом посиленої уваги більшості людей. Сьогодні зростає вплив особистості через її діяльність у громадських інститутах та організаціях політичного характеру.

Будь-які політичні дії людей беруть свій початок з політичної свідомості, яка через почуття, настрої, ідеї, теорії виражає відношення носіїв до існуючого політичного і Державного устрою, влади, прав і свобод і ін.

Сьогодні досить помітне відчуження українця від політики. У політичній культурі психічні якості мімікрійності, формалізму, комплекси «меншовартості» та «кривди» проявляються в поверховому, формальному сприйнятті політичних цінностей і норм, невірі в сили власного народу і покладанні надто великих надій на безкорисливу допомогу інших держав, кар’єризмі ціною зради національних інтересів та інших чужинських орієнтаціях.