Походження та розвиток земельної власності

Походження та розвиток земельної власності на Слобожанщині в 20 ст.

У досліджуваний роботі земельні відносини відбивали розвиток різних форм власності на землю, які визначалися конкретними історичними та соціально-економічними умовами аграрне питання у величезній мірі визначало характер і напрямки історичного розвитку країни, але початки цієї проблеми були закладені вже в ХУІІ-ХУШ ст. 3 другої пол. XVI ст. на Слобожанщині змагалися два потоки колонізації: і півночі — йшла московська колонізація, пов’язана з будуванням військових оборонних ліній для охорони Московської держави з заходу українська, викликана, в умовах екстенсивного господарства, силою української економічної експансії та феодального гніту польських магнатів Українська колонізація Слобожанщини йшла кількома хвилями Московський уряд довгий час сприяв українському заселенню Слобідської України. Це давало Москві можливість економно розбудувати вільні простори, мали добру військову силу для оборони своїх південних кордонів і поруч з тим стримувати потік втікачів-кріпаків на Дон.

Право земельної власності у Слобідській Україні було зв’язано з її заселенням. І ось, з одного боку, московські царі віддавали землі слобожанам, щоб привабиш їх до переселення на дике поле, і накладали на них обов’язок обороняти цю країну і московські окраїнні міста, а з другого — самі переселенці почали дивилися на ці землі як на свою земельну власність на підставі трудового начала, котре нам відомо у звичаєвому праві народу українського й великоросійського, бо переселенці захищали землі від татар і, піднімаючи віковічну цілину, поливали її своїм трудовим потом

Наведені в роботі факти показують:

1) основою слобідсько-українського козачого землеволодіння була займанщина земель,

2) земельні паї займалися у власність кожним мешканцем,

3) для загального користування виділялася тільки невеличка частіша земель, більш усього ліси,

4) старозаїмочні землі переходили в спадок,

5)дехто з власників-козаків, розпродавши свої частки своїм або чужим людям, поробилися безземельними підсусідками та робітниками,

6)з козачих земель одмежована була значна частина їх одноосібним земельним власникам — козацькій старшині та іншим,

7) взагалі старі козацькі займанщини існували з початку заселення краю до скасування автономії,

8)пережили автономію і були поділені з військовими обивателями усіх міст та слобід по генеральному межуванню, але тільки в окружних дачах, а не кожному дрібному власникові особисто, як це робилося з землями середніх власників.

Після ліквідації Гетьманату значні рангові володіння перейшли до рук російських можновладців Після зруйнування Запорозької Січі їхні землі були передані російським дворянам. Становище слобожан поступово погіршувалося, а у 80-х роках XVIII ст. було повторно введене кріпосне право. Вчорашні козаки переводилися, як правило, у ранг державних селян Козацька старшина отримала або викупила дворянські звання та привілеї, поступово втрачала національний український характер. Земельні відносини II половини ХУІІ-ХУІІІ ст. розвивалися під визначальним впливом економіки Росії. Знищувалось землеволодіння селян, вони перетворювалися на кріпаків. Козацька старшина добилася зрівняння з російським дворянством і поступово денаціоналізувалася. Отже, приєднання Слобожанщини до Росії зумовило реставрацію феодалізму, причому в його найжорстокішій. найбрутальніппй, напівазіатській формі.