Пізньоюрські біогерми Ізюмського району

Пізньоюрські біогерми Ізюмського району (Харківської області)

Робота присвячена вивченню пізньоюрських відкладів, які розповсюджені на півдні Харківської області в районі міста Ізюм. Ці органогенні будівлі на північно західних окраїнах Донбасу вивчені ще недостатньо, хоча відомі з XVIII ст. По існуючій термінології вони відносяться до так званих «клаптевих рифів», які складаються кораловими біострумами і біогермами, розташованими за межами пізньоюрського рифового пояса. Спеціально їх стали вивчати тільки в другій половині минулого століття і до теперішньою часу вивчені ще недосконало. Коротка характеристика їх наведена в роботах Б. П. Стерліна, Є. І. Кузьмічевой і В. П. Макридіна, В. Н. Ямніченко. Мета роботи — описання та проведення дослідницьких робіт на території Кам’янки, для зібрання певного матеріалу згідно якого можна робиш певні важливі висновки щодо органогенних будівель та геологічного розвитку Харківщини.

Вивчення органогенних утворень давно привертало увагу геологів у зв’язку з тим, Що з ними пов’язані родовища вуглеводнів (Татарстан, Башкирія і ін.), а також те, що органогенний вапняк являє собою «… дивно чисту карбонатну речовину…» що містить усього кілька відсотків глинистого або алевритового нерозчинного залишку (Дж. Д. Уілсон, 1980). Ця особливість робить вапняк цінною сировиною не тільки для будівельної, але і для хімічної, харчової, легкої і металургійної галузей народного господарства.

Північно-західні околиці Донецького складчастого спорудження і район Канівських дислокацій — єдині місця в центральній і південно-східній Україні, де пізньоюрські відклади виходять на земну поверхню. Природні виходи являють собою наслоєння у ярах, балках і берегах рік, а також кар’єри по розробці вапняків як будівельного матеріалу.

Органогенні утворення м. Ізюм відносилися до північної смуги розвитку Озньоюрських клаптевих коралових рифів у Європі.

Умовами, сприятливими для розвитку рифобудівних організмів, були: невеликі глибини дна, складеного дрібнозернистим вапняковим піщаним кварцовим або рідше няково-оолітовим матеріалом, рухливе, нормально солоне, тепле водне середовище з «великим змістом теригенових часток у суспензії та ін.

Об’єктом досліджень стали кілька виходів на денну поверхню пізньооксфордс, органогенних утворень у районі м. Ізюм: розріз Великих Кам’янських відслонень (малокамишевахський кар’єр, виходи верхньої юри на північному-заході г. Кременець).

Проведений аналіз польових досліджень дозволили уточнити склад біонічних, умови їх утворення, особливості палеозоогеографічного поширення рифоутворіоючих рифолюбних організмів, визначити положення органогенних утворень окраїн Донбасу в смузі рифів пізньоюрських морів Європи.