Паливно-енергетичний комплекс України

Паливно-енергетичний комплекс України: перспективи використання альтернативних джерел енергії

Робота присвячена оцінці розвитку паливно-енергетичного комплексу України та вибору напрямків використання альтернативних джерел енергії. Визначено можливості використання сонячної енергії та енергії біомаси в умовах Харківської області.

Українська економіка важко виходить з кризи, в тому числі, й через невирішеність енергетичного забезпечення її роботи. Важливим напрямком сучасних досліджень  є пошуки шляхів раціонального використання ресурсів та ефективних видів енергії. Враховуючі світові тенденції,  що полягають у переважанні неенергоємних технологій,  та використанні сонячної, вітрової, біоенергетичної, гідротермальної енергії.

У комплексі з традиційними видами палива в Україні дає змогу акцентувати увагу на таких способах використання альтернативних джерел енергії. Сприятливі зони для використання вітрової енергії в межах України — це узбережжя Чорного моря, особливо Крим, а також Карпати, і степові райони. Найбільш перспективна для розвитку вітроенергетики східна Криму. На одній Арабатській стрілці, що на Сиваші, можна встановити ЗО тис одержати 3 мли. кВт екологічно чистої електроенергії.

Електроенергію можна одержувати також за допомогою генератора використовують теплову дію сонячних променів ( паротурбінні, термоелектричні генератори). Однією з таких станцій є сонячна електростанція споруджена в Криму поблизу Керчі.

В Україні досі немає жодної установки перспективними зонами є Карпати, Закарпаття для використанням геотермального тепла, та Крим.

Виробництво енергії може проводитися на основі органічних залишків, що в процесі анаеробного бродіння здатні уговорювати метан. Цей горючий газ можна добувати і на старих звалищах побутових відходів, тобто практично поблизу кожного великого міста в Україні.

Іншим прикладом застосування біоенергетичних технологій є досліди з використання ріпакової олії як енергосировини. Ріпакова олія може успішно замінювати дизельне пальне для тракторів, автомобілів, морських суден тощо. Зараз в Європі активно використовується як автомобільне паливо суміш В20, яка вміщує 20% ріпакової олії як добавки до дизельного палива. Як джерело палива останнім часом все частіше використовується метиловий та етиловий спирти, які отримують з деревини та рослинної продукції.

Дослідження показують, що в умовах міста Харкова кількість сонячної енергії, яка потрапляє на дах 9-поверхового будинку, приблизно дорівнює енергії, яку споживають мешканці цього будинку.

Під виробництво біоетанолу планується переобладнати Івашківський спиртозавод, що в Золочівському районі Харківської області. Це дасть змогу щорічно додатково отримувати майже 166 тисяч тонн автомобільного палива. Цього б вистачило приблизно для 147 тис автомобілів.

Валове виробництво ріпаку в Золочівському районі у 2007 році склало 590 тонн. З цієї кількості сировини можна було б отримати близько 197 тонн біодизельного палива, а відходи повністю можуть бути використані як корм худобі.

Таким чином, сучасне сільськогосподарське виробництво в межах Харківської області створює цілком перспективні умови для розвитку альтернативної енергетики на його основі.