Цукрорафінадні заводи

Особливості розвитку цукрової промисловості в Україні та на Харківщині

Цукрова промисловість — галузь харчової промисловості, яка виробляє цукор-пісок з буряків і цукрової тростини та цукор-рафінад з цукру-піску. Цукрова промисловість — найстаріша і одна з найважливіших галузей харчової промисловості в Україні. За вартістю валової продукції в структурі промисловості вона друге місце. Вона с базовою дня суміжних виробництв. Цукрові заводи здійснюють переробку сировини, мають допоміжні і обслуговуючі виробництва.

У нашій країні цукровий буряк — одна з основних сільськогосподарських культур. У — коренеплодах утримується 16-20% сахарози (очеретяного цукру). При заводській обробці коренеплодів одержують жом і патоку. Жом (вилужена й віджата бурячна жижка) — коштовний корм для великої рогатої худоби. В 100 кг сухого гніта втримується 80 кормових одиниці. (3,6 кг) перетравлювані білки. Патока використається в харчовій промисловості. У сухій речовині патоки втримується близько 60% цукру, близько 15% без азотистих екстрактивних речовин і близько 9% золи. Відходи цукробурякового виробництва використають як добриво (у них утримується 40-50% вапна, 15% органічної речовини. 0,2-1,7% азоту, 0,2-0,9% фосфору й 0,5-0,9% калію). При переробці 100 ц коренеплодів одержують 13-16 ц цукру, 80-83 ц свіжого гніта, 3,5-4 ц патоки.

На розміщення цієї культури впливають й економічні фактори: забезпеченість трудовими ресурсами, економіко — та транспортно-географічне положення місцевості, враховуючи трудоємкість та невисоку транспортабельність сировини. Сировинна зона, зазвичай, знаходиться у радіусі до 30 кілометрів від заводу. Сучасна Україна характеризується великою деференційністю показників врожайності: від 200 до 300 ц/га і більше. Середній показник вже кілька років залишається на рівні біля 300ц/га.

Вихід цукру-піску з цукрового буряку нараховує в середньому біля 14%, а у виробництві цукру 65% витрат належить до сировини. Окрім того, за тривалого зберігання та доставці буряк втрачає цукровистість. Саме тому головні центри цукрової промисловості розміщені у районах вирощування цукровою буряку: лісостеповій та північній частині степової зони України.

Цукрорафінадні заводи, що виробляють рафінад з цукру-піску, вигідно розміщати у великих центрах споживання.

До складу цукрової промисловості України входить 342 промислових, сільськогосподарських, будівельних й інших підприємств, а саме:

  • Цукро-пісочні заводи — 184;
  • Цукрорафінадні заводи — 2;
  • Бурякосовгосподарства — 134;
  • Насіннєві заводи — 6;
  • Заводи лимонної кислоти — 1;
  • Машинобудівні заводи по випуску технологічного устаткування — 7;
  • Пусконалагоджувальні організації — 2;
  • Кар’єроуправління по видобутку вапнякового каменю — 7;
  • Науково-дослідний інститут цукрової промисловості.

Виробничі потужності галузі дозволяють щорічно робити:

4,8 млн. тонн цукру-піску;

350 тис. гони цукру-рафінаду:

4,7 тис. тонн лимонної кислоти;

2,2-2,4 млн. тонн меласи.

У 2007 році працювало 110 саме цукро-пісочних заводів. Деякі з них переробляють 300 тис. ц цукрового буряку на добу.

Проблемами галузі є широке втручання держави у цінову та виробничу політику підприємств. суттєва зношеність та моральна застарілість виробничих фондів, неплатоспроможність та втрата споживачів, щорічне скорочення об’ємів

вирощування сировини в Україні, тощо. Проблеми може розв’язати загальне послаб податкового тиску, широке впровадження програм пільгового кредитування деяких підприємств, пільги дня сільгоспвиробників.