Нюрнберзький процес

Нюрнберзький процес і УРСР

Друга світова війна забрала життя багатьох людей. Це найдраматичніша війна за історію. Нюрнберрький судовий процес над головними військовими злочинцями був підсумком подій 1939-1945 рр. Головні ідеологи нацизму, винуватці війни були покарані.

Україна понесла страшних втрат. Упродовж Великої Вітчизняної війни наша країна — а повністю окупована німецькими військами. За великі міста йшли найзапекліші бої, а близько 2,3 млн. населення окупованих територій було відправлено на роботу до Німеччини.

Українська культура знищувалася. Навчання дозволялося лише у початковій школі Ліцеї, гімназії, університети, політехнічні інститути та інші подібні установи заборонялися. Дозволено було навчатися у таких школах як сільськогосподарська чи лісогосподарська, адже тоді людина могла працювати на користь Третього рейху.

Цілеспрямовано винищувалася українська інтелігенція. Були вбиті видатні вчені та письменники. Наприклад, Тадеуш Бой-Желецський, професор медінституту Роман Ренцкий. Доля деяких і досі не відома.

На Україні було утворено декілька концентраційних таборів, які мали і другу назву

табори смерті. Люди потрапивши до них повинні були працювати на нацистів або ж їх вбивали. Для страчення використовували крематорії, спеціально побудовані в таборах. Серед в’язнів були і діти. їх молоді нацисти використовували як живі мішені.

За роки війни 7 млн. Українців входили до складу Червоної армії. Ці солдати боролися за Батьківщину. Ті, хто потрапив у полон, н сподівалися вижити. Адже нацисти були особливо жорстокі до воєннополонених СРСР.

Серед доказів представлених на Нюрнбергському процесі, велику частину складали документальні фільми, фотографії, свідчення людей з України. Учасники трибунал), репортери, суддя були вражені представленими матеріалами. Вирок винесений 1 жовтня 1946 р. був доказом існування справедливості для усього населення землі, у тому числі і для України.

Вивезення матеріальних і людських ресурсів з України в роки Другої світової війни

З розбудовою нового демократичного суспільства в Україні зростає актуальність осмислення її минулого, того важкого і неоднозначного шляху, який пройшла вона протягом своєї історії. Важливою частиною цього шляху є Друга світова війна як один з найскладніших, найтрагічніших і водночас найгероїчніших періодів в історії України Тоді було поставлено під загрозу саме існування українців як нації. Гітлерівський плай «Ост» передбачав перетворення України на «життєвий простір» для колонізації представниками «вищої раси». Місцеве населення, в тому числі українці, росіяни, євреї та інші, підлягали витисненню і навіть фізичному винищенню. Сотні тисяч великих місті України стали жертвами організованого окупантами голоду. Протягом 103 тижнів окупації кожного вівторка та п’ятниці у Бабиному Яру в Києві розстрілювали людей різних національностей. Свій «Бабин Яр» був у кожному великому місті України. До Німеччини вивозили устаткування, сировину, метали, продовольство, твори мистецтва, музейні експонати і навіть родючі українські чорноземи. На роботу в промисловості й сільському господарстві Німеччини, по суті в нацистське рабство, було вивезено з України 2.4 млн. найпрацездатніших чоловіків і жінок, переважно молодих. Це становило майже 80% усіх депортованих з СРСР. Вони на власній долі відчули рабську модель примусової праці, організованої за расистським принципом. В історіографію примусові робітники увійшли під назвою «остарбайтери», східні робітники так у нацистській Німеччині офіційно називали іноземних робітників з окупованих територій Радянського Союзу. Примусова депортація молодих людей стала жахом для всього населення України. Ця акція тривала впродовж усього періоду окупації і торкнулася майже кожної родини нашої республіки. Робота присвячена вивезенню з України матеріальних і людських ресурсів. Вона складається зі вступу, двох розділів, висновків і додатків.