Недійсні угоди та їх наслідки

Недійсні угоди та їх наслідки

В роботі розглянуті недійсні угоди та їх наслідки. Актуальність даної теми визначається тим, що правове регулювання договірних відносин одне з найважливіших питань в господарській діяльності підприємств, установ та організацій .

Одним із підстав виникнення цивільних прав та обов’язків є, ж відомо, договориш та інші правочини (угоди). Вони є найпоширенішими юридичними фактами.

Відповідно до ст. 11 ЦК України одним з підстав виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.

Мета роботи — проаналізувати правову природу правочинів (угод) в законодавстві України, умови дійсності угод та визначення їх недійсними.

Відповідно до ст. 202 ЦК договір є двосторонній — чи багатостороннім правочином . Водночас не можна не зазначити, що термін «угода» не зник повністю з нового ЦК.

Не кожний правочин є договором (угодою), а лише який опосередковує двомовніспо двох чи більше осіб, спрямованих на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Правомірність правочину означає, що він не повинен порушувати відповідні вимоги закону, загальні та спеціальні законодавчі заборони.

Суб’єктом правочину може бути будь — який суб’єкт цивільного права, що має достатню правоздатність та дієздатність.

Правочини поділяють в залежності від того, скільки осіб вчиняють дії, спрямовані на виникнення, зміну чи припинення цивільних правовідносин на односторонні, двосторонні та багатосторонні. Також за іншими правовими ознаками поділяють на сплатні та безплатні; консенсуальні та реальні; казуальні, абстрактні та умовні.

Уперше до ЦК України введена норма ст. 203 , в якій закріплені загальні положення, дотримання яких необхідне для набрання юридичної сили правочином.

Недійсність правочину — один з найважливіших інститутів цивільного права для юристів — практиків.

За порядком визначення недійсності правочинів (апріорі або в судовому порядку) їх поділяють на нікчемні та оспорюванні правочини.

Відповідно до ст. 215 ЦК підставою недійсності правочину є недотримання в момент його здійснення стороною вимог правомірності правочину ( ст. 203 ЦК):

  • зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства і моральним принципам суспільства;
  • особа, що вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності його внутрішній волі;   —
  • правочин має бути спрямований не раніше настання правових наслідків, обумовлених ними;
  • правочин, що вчиняється батьками (усиновителями) не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, не повнолітніх чи непрацездатних дітей.

Підставами нікчемності правочину є дефект форми правочину, здійснення правочину без необхідного схвалення, необґрунтованості привілеї, погіршення положення порівняно із законом, порушення публічного порядку, закону або моральних засад, нікчемність умов про обмеження відповідальності , інші нікчемні умови.

Визнання угоди недійсною відбувається відповідно до ГК, ЦК та інших законів України.

Правові наслідки вчинення фіктивних та удаваних правочинів встановлені ст. 216 ЦК України , а саме шляхом застосування двосторонньої реституції, тобто у разі недійсності правочину кожна із сторін повинна повернути другій у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину (або відшкодувати за цінами, які існують на момент відшкодування).

Одним з основних засобів управління договірними відносинами є правове регулювання.

Автор зробив спробу проаналізувати правову природу угод в законодавстві України, умови дійсності угод та визначення їх недійсними.