Національні меншини Харківщини

Національні меншини Харківщини в 20-ті-30-ті роки XX століття

З’ясуванню причинно-наслідкових зв’язків кризових явищ, прорахунків і негативних тенденцій у вирішенні національного питання на сучасному етапі повинно сприяти різнобічне вивчення історичного досвіду вирішення національного питання в Україні в перехідні періоди історії. Особливо це стосується 20-х — початку 30-х років XX століття, коли вперше в історії України здійснювалася політика, спрямована на забезпечення прав національних меншин.

Відповідно до перепису 1920 року результати якої ставилися під сумнів ще в середині 20-х років, тут проживало близько 2,5 млн. чоловік. У самому ж Харкові 285 тис. Серед них переважна більшість українців і росіяни. Одночасно були відзначені й відносно більші етнічні групи: євреї — 61,6 тис. чоловік; поляки — 10,5 тис. чоловік; латиші — 4,3 тис.; білоруси й німці — по 3,5 тис. чоловік. Інші національні групи поєднувалися статистикою в одну групу й становили 3,3% населення. Статистика 1927/28 року, хоча і її не можна вважати повної дає такі результати: у цей період у Харкові проживало 35,8% українців, 35% росіян, 20,2% євреїв, 4,6% поляків, 0,6% татар, 0,6% німців, 0,6% вірменів. Більше дрібні по чисельності групи склали 2,6% населення.

Показовий склад міської Ради, обраний в 1931 році. Серед 3 023 депутатів євреї становили 17,2%, німці, поляки, вірмени, татари й представники інших національностей — 6,6%, При Харківській Раді була створена комісія з роботи з національними меншостями, що 21 квітня 1931 року реорганізували в національну секцію.

Протягом 1926 — 1927 років V Харкові відкрилися польський, єврейський, вірменський, німецький, латиський і балканський клуби. На багатьох промислових підприємствах були створені єврейські, татарські, китайські, литовські, австрійські, німецькі й інші національні червоні куточки. За рішенням міської Ради в Харкові виходили періодичні видання, друкувалися художня література й підручники на національних мовах. В місті працювало 8 національних шкіл: 4 єврейських (1847 учнів); вірменська (245 учнів); польська (103 учня); німецька (922 учня); татарська (150 учнів).

Одним з показників участі представників різних національностей у суспільно — політичному житті держави й міста є наявність їхніх представників у складі вищих органів влади й керування, а на місцях — у складі міської Ради. Наприклад, до складу ЦК КП(б) У с 1919 по 1934 роки, коли Харків був столицею України, входили: німці по походженню Еммануїл Іонович Квиринг й Олександр Григорович Шлихтер, поляк Фелікс Якович Кін, євреї Яків Аркадійович Яковлев (Зпгатейн), Мойсей Львович Рухимович, першим секретарем ЦК КІІ(б) У був 3. И. Квиринк. Болгарин Християн Георгійович Раковский з 1918 по 1923 рік був головою СНК України.

Однієї з найважливіших форм роботи з національними меншостями вважалося виховання їх у дусі пролетарського інтернаціоналізму. Серед конкретних мір було працевлаштування представників різних національностей на підприємства міста.