Насильство над дітьми в сім'ї

Насильство над дітьми в сім’ї

У правознавстві насильство — фізичні (тілесні пошкодження, побої) або психічні (погроза) впливи однієї людини на іншу.

На жаль, насильство над дітьми в сім ї є дуже поширеним явищем в сучасному українському суспільстві. Але боротися з ним практично неможливо. Чому? Не тому, що в Україні не створено законодавчої бази для регулювання даної проблеми, а тому, що про це явище не прийнято казати відкрито. Хтось соромиться та боїться реакції оточуючих, хтось не знає, що певна поведінка є проявом насильства над дитиною. За такого замовчування проблеми, неможливо приймати заходи, проводи певні необхідні реформування, щоб зменшити випадки існування цього явища. Ми навіть не маємо офіційної статистики, яка б точно відобразила масштаби проблеми у сучасному суспільстві. Але за неофіційними даними, за допомогою деяких засобів масової інформації стає відомо, що ця проблема існує, і що найжахливіше, набуває все більших масштабів.

Єдиним способом перевірки та аналізу явища є, на нашу думку, анонімне анкетування. Таке опитування було проведене, і, на жаль, ми отримали не втішні результати.

Опитування було проведене серед школярів, яких ми умовно поділили на дві вікові групи: віком 10-14років та 15-17років. Школярам необхідно було відповісти на 19 питань, що відповідають різним видам насильства над дітьми в сім ї. Умовно позначимо, що діти 10-14 років — перша група, а 15-17 — друга.

У ході анкетування нами було виявлено ряд спільних та відмінних рис між цими двома віковими групами. Характерними проблемами для двох груп були такі: перебивання дітей під час сімейної розмови, використання образливих прізвиськ, соромлення, не повідомлення про важливі рішення, що стосуються безпосередньо дітей. Конкретизуємо результат ти дослідження.

У першій віковій групі відсоток дітей, яких не повідомляють про важливі рішення становить 93% ; дітей, по відношенню до яких використовують образливі прізвиська — 84% ; дітей, яких перебивають під час розмови — 87% ; дітей, яких соромлять — 69% . Найменший відсоток серед даної групи мають місце: кількість дітей, яких погрожують залишити — 1% ; дітей, яких ігнорують — 1% . Існують і інші види насильства : залякування різними публічними організаціями та установами — 13% , поводження з Дітьми, як з прислугою -31%; побиття дітей — 17% , рідке спілкування з дитиною — 16%.

У другій віковій групі є деякі відмінності у статистиці. Найбільший тут відсоток підлітків, яких перебивають під час розмови — 99% . Значний також відсоток дітей, яких: не повідомляють про важливі рішення, що безпосередньо стосуються них — 98% , з якими Рідко спілкуються — 89%, поведінку яких контролюють за допомогою грошей — 60%. Найменша кількість дітей, яких: батьки б’ють — 4% , залякують різними установами — 7%. Снують у даній віковій групі і такі проблеми, як: соромлення — 48% , використання образливих прізвиськ — 48% , ігнорування — 15%, поводження з дитиною, як з прислугою — ‘4% . Ми бачимо, що найбільш характерною спільною рисою цих двох груп є перебивання дітей під час розмови, соромлення, не повідомлення про важливі для дітей Рішення.

Також, нами було відправлено запит про кількісну інформацію щодо випадків відмовлення матері від своєї дитини протягом 2002-2007 років. У результаті з’ясували, що За останній рік кількість відмов значно зросла.

Також було відправлено запит щодо кількісної інформації з приводу позбавлену батьківських прав протягом 2002-2007 років. Результати зовсім не втішні.

Але як розв’язати цю проблему, і чому вона взагалі виникає? Найважливішою причиною виникнення проблеми є, передусім, плутання методів виховання та проявів насильства. Виникає це явище тому, що у законодавстві є деякі неточності у тлумаченні «норм дозволеного» під час виховання дітей. Законодавство дозволяє батькам обирати такі методи виховання дітей, які вони вважаюсь за потрібне, але зобов’язує їх Не порушувати права своїх дітей.

Отже, під час проведення дослідження, було з’ясовано, що проблема домашнього насильства й досі існує, і, на жаль, набуває все більших масштабів. Також під час аналізу цієї проблеми, дійшли висновку, що для її подолання необхідно провести деякі заходи. Найважливішими серед них є обов’язковість проведення навчальних та профілактичних бесід серед дітей, молоді, батьків та майбутніх батьків, створення та узаконення діяльності спеціальних шкіл для батьків. Також необхідне реформування освітньої системи з питань правознавства: необхідно, щоб школярі знали свої права та обов’язки перед батьками. Важливим заходом є також внесення змін до законодавства, що регулює дане питання. Ще раз зазначимо, що згідно Сімейного Кодексу України, батьки мають право використовувати такі методи виховання дитини, які вони вважають за потрібне. Але в чинному законодавстві не дано чіткого визначення меж можливого. Саме тому дуже часто через таку невизначеність порушуються права дітей. Таким чином, якщо кожна людина буде підтримувати проведення цих заходів, якщо законодавство набуде більшої чіткості та лаконічності у тлумаченнях, з часом ця проблема буде викорінена назавжди.